Китайська народна традиція

У китайській народній традиції змія тлумачиться незвично неоднозначно й майже цілком залежить від контексту. Народні тлумачення бачать у ній і провісника небезпеки, і знак несподіваного матеріального прибутку, і — особливо для жінок — прикмету вагітності. Змія, що заходить у дім чи опиняється в ліжку, схиляє тлумачення до вагітності; змія, що переслідує або кусає, — до загрози.

Китайська народна традиція здебільшого пов'язує вогонь із достатком і зростанням: велике, яскраве, добре розгоріле полум'я вважається помітно сприятливим образом, а квітучий вогонь народний матеріал прямо співвідносить із квітучим домом.

Уявлення, ніби китайська народна традиція читає політ загалом сприятливо — як зростання перспектив, просування й вивільнення з нинішньої скрути, — є радше культурним узагальненням, ніж правилом сонника. Сам сонник не судить політ загалом: він судить за тим, куди саме сновидець прилетів, і серед його пунктів є й дуже лихі, як видно нижче. Одностайності тут отже менше, ніж здається на перший погляд.

Китайська народна традиція читає весілля в межах тієї самої рамки родини й достатку, що й більшість інших образів: загалом як сприятливий знак для перспектив дому й для справ, які потребують співпраці. Червоні кольори у сні підсилюють прихильне прочитання.

Китайський народний регістр про восьминога тонкий, і чесний опис короткий. Сучасна назва 章鱼 (zhāng yú) і розмовна 八爪鱼 (bā zhǎo yú, «восьмикігтева риба») не несуть класичного запису сонника. Морепродукти трактують тварину серед інших; сновидна традиція не виділяє її.

У північному Китаї осел був звичайною твариною, і народний матеріал бачить у ньому робочу худобу: читання форми «нав'ючений осел, що йде рівно» тягнуться до праці, яка окупається, а кульгавість або падіння — до тієї самої праці, яка не вдалася. Це переказ форми, а не знайдений запис: конкретного сонникового пункту про осла тут не встановлено, жодного видання не названо й нічого не процитовано. Живе прочитання цієї статті лежить у цьому полі.

У китайській культурі сни про іспити мають особливу вагу через історичну систему державних іспитів, і народний матеріал читає їх у категоріях просування, визнання й оцінки докладених зусиль. Це тлумачення про становище, а не про освіту як таку.

Сонникового запису для знаменитості цей матеріал не має: народні сонники складалися задовго до появи масової відомості, а сучасний тлумач продовжує сюди іншу форму — зустріч із людиною чину. Читання такої форми — зустріч із урядовцем чи особою становища на просування й прихильність згори — переказано стримано, і це продовження, а не класичний запис.

Для самої вогнепальної зброї народний матеріал тонкий, і чесніше це визнати: сонникові механізми складалися довкола давнішої зброї, і пістолет власного регістру в них не набув. Але мова тримає два старші звороти, які пасують саме до цього сюжету, — і саме їх китайський читач принесе до такого сну. Перший — 「枪打出头鸟」 (цян да чу тоу няо, «постріл дістає птаха, що висунув голову»): ціна помітності — б'ють того, хто вирізнився. Для сну, у якому на сновидця наведено зброю, це найточніше народне читання: питання не «хто ворог», а «де я зараз висунувся». Чесності заради варто сказати, що 枪 у цьому звороті класично означало спис, — але сучасне вухо чує тут пістолет, і вжиток давно за ним.

Опора тут текстова й уже перевірена на цьому сайті: та сама сцена ворожіння зі сну в «Книзі пісень», вірш «Си ґань», яку докладно переказує стаття про змію. Відповідь тлумача там двобічна: ведмеді віщують народження сина — 「維熊維羆，男子之祥」 (вей сюн вей пі, нань цзи чжи сян, «ведмідь і бурий ведмідь — добрий знак про хлопчика»), — так само як гадюка та змія віщують народження доньки. Із цього самого джерела походить і усталене вітання 熊罴入梦 (сюн пі жу мен, «ведмеді ввійшли у сон») — так вітали родину з народженням сина. Тут переказано те, що стверджує давня традиція; сама стаття не припускає, що сон здатен щось повідомити про справжню вагітність чи стать дитини.

Китайський народний матеріал пов'язує випадання зубів зі старшими членами родини й із самою родиною, і має тут доволі суворе, широко відоме прочитання: втрату зуба співвідносять із хворобою або смертю в старшому поколінні. Про цю жорсткість чесніше сказати прямо, ніж пом'якшувати її.

Порушити землю в китайській народній практиці не є нейтральною дією, і живе прочитання цієї статті — що необачне копання турбує землю та її духів — стоїть саме на цьому. Позаду нього дві конкретні речі. Перша: 「动土」 (дун ту, «порушити землю») є окремою категорією, про яку традиційний календар висловлюється прямо, позначаючи дні як придатні чи непридатні для початку земляних робіт, і будівництво чи роботи на могилі чекають на дозволений день. Це жива практика, яку можна перевірити, а не тлумачення сну.

Китайський регістр тримає протилежний полюс від ісламського, і на цьому контрасті стоїть уся стаття: тут свиня — зодіакальна тварина достатку й повноти, знак дому, у якому є що їсти. Народні сонники дають читання відповідної форми: вгодована свиня — на статки й прибуток; свиня, що приходить до дому, — на достаток, який прибуває сам. Це парафраз повторюваного малюнка, як завжди в цьому жанрі, але напрямок його стабільно прихильний.

Народні сонники читають мавпу не так прихильно, як можна було б чекати від тварини, що славиться кмітливістю: читання такої форми — мавпа на сварки й суперечки, на втягнення в чужі справи й клопоти. Це парафраз повторюваного малюнка, не цитоване правило, але напрямок його саме такий: мавпячий сон у цьому матеріалі ближчий до диспуту, ніж до удачі.

Народний регістр тут прямолінійний і матеріальний, і пом'якшувати його було б так само неточно, як і перебільшувати. Народні сонники дають читання такої форми: побачити зайця — на здобуток і добру долю, подекуди неабияку; білий заєць читається прихильно, темний — на клопіт, і колір тут важить по-справжньому; заєць, що заходить у дім, — на прибуток у родині; заєць, що втікає, — на втрачене добро. Це парафраз повторюваних форм, а не цитовані правила.

Метеликові належить найзнаменитіший сон китайської словесності, і належить він саме цій сторінці: 「庄周梦蝶」 (чжуан чжоу мен де, «Чжуан Чжоу сниться метелик»). Філософ Чжуан-цзи — справжній класичний текст, який можна назвати на ім'я, — розповідає, як йому наснилося, що він метелик, безтурботний і цілком задоволений своїм метеликовим буттям; прокинувшись, він спитав себе, чи це Чжуан Чжоу снився метелик, чи це метелик тепер снить, що він Чжуан Чжоу. Для сторінки про тлумачення снів ця історія цінна не як головоломка, а як дозвіл: сама традиція узаконює тримати сон легко — не поспішати оголошувати, котрий бік прокинувся, і не вимагати від сновидіння остаточної відповіді.

Основну лінію вже названо у статті про птаха, і вона стоїть непорушно: ворона в цьому матеріалі — птах лихої звістки, симетрична протилежність сороки, і крик її читають на біду. Ця сторінка не перечить тому рядку, а розгортає його. Найживіший його паросток — 「乌鸦嘴」 (уя цзуй, «воронячий рот»): так звуть людину, чиї недобрі слова мають звичку збуватися, — стале ім'я для наврочування, яке вживають і жартома, і всерйоз. Для сну це найприродніше читання ворони, що говорить чи кряче просто до сновидця: слово, сказане вголос, яке тепер важко забрати назад, — своє або чуже.

Сонниковий регістр тут короткий, і подати його треба коротким: народні книги читають знайдені гроші й загублені гроші, а гаманець є сучасною посудиною на місці старої — вишиваної калитки 「荷包」 (хе бао), яку носили при поясі. Стара річ мала те, чого сучасна не має: калитка була ще й подарунком між закоханими, тож на ній лежав відтінок близькості, а не лише грошей. Червоний конверт 「红包」 (хун бао), у якому гроші належно передають і сьогодні, робить те саме твердження в живій практиці: гроші в Китаї мають бути в правильній обгортці, і обгортка означає те, чого не означає сума.

Мова тут і є змістом: брати в китайській традиції — 手足 (шоу цзу, «руки й ноги»): одного тіла, незамінні — на відміну від усього, що можна набути знову. Але межу цієї метафори треба провести одразу: це образ близькості, а не сонникове правило — народний матеріал читає братні сни в бік стосунків, родинних справ і суперечок, і жодного читання «в бік рук і ніг» із цього слова не виводить.

Тут чесна відповідь і є змістом секції: акула не має рідного народного сонникового регістру. Вона не входить до зодіакального ряду, не має місця в декоративному каноні, і довкола неї не склалося жодного сталого звороту, який народна мова вживала б про сни. Прикметно, що сам ієрогліф 鲨 (ша) — давній: слово в мові було, а читання довкола тварини так і не наросло. Відсутня тут не назва, а тлумачення — і це відрізняє акулу від образів, яким народний матеріал просто дає мало місця.

Китайська народна традиція читає ключі прихильно — як відкриття можливості й розв'язання ситуацій, що застрягли, причому найчастіше в цілком конкретних сферах: у справах кар'єри й дому. Це прикладне, а не споглядальне тлумачення: воно стосується того, що сновидець робить.

Китайський матеріал про шнур розпадається на дві речі, які варто тримати нарізно. Перша — нитка, а не мотузка. Місячний старець зв'язує щиколотки судженої пари червоною ниткою, і поширений вислів про те, що шлюб за тисячу лі стягує одна нитка, є звичайним її вираженням. Це мотив шлюбної долі, прив'язаний саме до тонкої червоної нитки: народний матеріал не переносить його на наснілу мотузку й не робить із нього прикмети про близьке одруження. Живе прочитання цієї статті називає цю асоціацію, не перетворюючи її на правило, і саме такою вона й лишається — тим, що китайська культура пов'язує з червоною ниткою, а не тим, що сонники кажуть про мотузку. Матеріал про червону нитку розібрано на цьому сайті окремо.

Тут варто відразу сказати одну чесну річ: у класичному народному сонникові немає окремої рубрики для колишнього партнера, бо цей матеріал упорядкований навколо конкретних речей, тварин і подій, а не навколо категорій стосунків. Сучасні тлумачення «сну про колишнього», які легко знайти на популярних сайтах під тією самою старою назвою, — це пізній, мережевий шар, і подавати його як передану з давнини народну традицію було б неточно. Але з того, що рубрики немає, не випливає, що немає матеріалу: у цій царині китайська мова навпаки надзвичайно багата.

Сонниковий регістр тут двополюсний, і почати треба з нього. Прихильний бік: народні сонники дають читання такої форми — ясні зорі та сузір'я на радісні справи, а рясне, блискуче зоряне небо — на дім, що процвітає. Підпирає це читання гра звуків: «зоря» (星, сін) звучить так само, як «розквітати» (兴, сін), тож зоряне небо народний слух чує як обіцянку піднесення. Але той самий регістр тримає й протилежний бік, і замовчати його було б неправдою: зорю, що падає, читають на смуток чи втрату, а сам Північний Ківш — головний нічний орієнтир наяву — у сонникових читаннях постає знаком несприятливим: сни про нього читають у бік клопоту, а не проводу. Обидва полюси належать матеріалу, і чесна стаття тримає обидва.

Тут два шари, і другого на цій сторінці досі не було. Сонниковий регістр тонкий і має лишитися тонким: читання форми — бути схопленим чи зв'язаним іншими, на справу, у якій свобода дій обмежена. Живе прочитання цієї статті про надмірну залежність від чужої волі лежить у цьому полі. Викрадення дітей і торгівля людьми є в сучасному Китаї справжнім і сильним суспільним страхом, і страх цей сучасний, а не класичний, — частина жаху в такому сні приходить звідти, і сказати це точно.

Сонниковий регістр іде першим і неоднозначний в обидва боки, бо матеріал справді йде в обидва. У народних сонниках є форми вбивства, і частина їх читається в бік справи, розв'язаної силою, чи усунутої перешкоди, а частина — у бік лиха й пролитої крові. Прихильна половина при цьому більша й буденніша, ніж чекає європейський читач: китаєць, який зазирне в цей матеріал, зустріне її одразу, — і похмура половина не становить усього регістру. Але й зворотного не варто: читати вбивство суцільно через обернення, як знак конфлікту, розв'язаного на користь сновидця, означало б приписати матеріалові одностайність, якої в ньому немає. Прихильні форми справді є; єдиним читанням вони не є.

Сонниковий регістр для сестри скромний, і чесніше залишити його таким, яким він є: народні сонники дають читання такої форми — злагода із сестрою на лад у родинних справах, сварка з нею — на клопіт і непорозуміння в домі, зустріч із сестрою, що живе далеко, — на звістку від рідних. Це той самий лад, яким цей матеріал читає братів, — докладніше він розібраний у статті про брата, — і власних розгалужених правил саме для сестри він майже не тримає: сестринські сни тут читаються в бік дому та стосунків, а не в бік долі.

Китайські народні тлумачення тут вибудувані навколо синівської шанобливості як головної цінності. Сон про матір, особливо про покійну, часто сприймають не як символ, а як повідомлення — знак уваги з боку предків і традиційне нагадування належно дотримати обрядів і пам'яті. Це зміщує акцент із тлумачення на дію: сон радше кличе щось зробити, ніж щось означає. Цей механізм має в китайській власну назву — «доручений сон», тобто сон, який померлий доручає живим, — і назвати її варто, бо вона перетворює розрізнені прочитання на один принцип: ідеться не про символ, який треба розшифрувати, а про передачу, на яку треба відповісти. Прикметно, що тут китайська народна традиція сходиться з класичною ісламською, яка вважає слова померлих у снах правдивими: дві дуже далекі традиції доходять однієї інтуїції — сказане померлим має вагу, а сам сон адресований живим.

Запису саме про ліфт немає, а матеріалу про драбини й сходження є чимало, і ліфт його явно успадковує. Починається все зі словника, і він тут працює: 「电梯」 (дянь ті) буквально означає «електрична драбина», тож мова відносить ліфт до того самого знака, що й сходи з драбиною, — а це і є регістр, який він успадкував.

Класичний китайський матеріал про контейнери йде кількома категоріями водночас, і «коробка» — не єдина фігура. 匣 (xiá) — малий футляр; 箱 (xiāng) — більша скриня; 盒 (hé) — мала шарнірна коробка; 匮 / 柜 (guì) — шафа. Відмінності важать: китайський сновидець приносить один із кількох контейнерів, і читання йде за тим, що сон реально поставив.

Китайська народна традиція читає падіння як застереження про нестійкість — найчастіше щодо становища, репутації або здоров'я. Прикметно, що усний народний переказ трактує його саме як привід бути обачним, а не як визначену наперед подію: у побутовій розмові сон тут радить, а не вирішує. Сонники, однак, говорять інакше — вони дають падінню тверду прикмету втрати, без застережень і без «пильнуй», — і ці дві лінії варто тримати нарізно, а не зливати в одну.

Дзеркала несуть у китайському народному матеріалі велику вагу, і саме тут читач чекає конкретики. По-перше, дзеркало тут не нейтральний предмет, а оберіг: дзеркало в оправі з тріграмами вішають, щоб відвертати шкідливий вплив, а в практиці розташування речей дзеркала вважають здатними перенаправляти, а не просто відбивати — саме тому дзеркало навпроти ліжка традиційно уникають, і саме тому дзеркало уві сні має заряд, якого не має звичайна річ. По-друге — механізм, який обов'язково треба назвати: розбите дзеркало в китайській означає не тільки нещастя, бо існує загальновідомий вислів «розбите дзеркало знову стає круглим» (破镜重圆, по цзін чун юань), який кажуть про возз'єднання розлученої пари. Він походить із відомої історії про подружжя, розділене падінням династії: кожен зберіг свою половину бронзового дзеркала, і за роки половинки збіглися на базарі. Тому розбите дзеркало уві сні читають і в бік розриву, і в бік майбутнього возз'єднання; народні тлумачення тут справді розходяться, і зводити їх до одного не варто.

Учитель у народній уяві не периферійна постать, а несуча: понад тисячоліття шлях до становища в цій культурі пролягав через навчання й іспит.

Китайська народна традиція читає собаку прихильно — як вірність, захист і охорону дому. Це один із небагатьох образів, де народне тлумачення майже не має темного боку сам по собі, і в мові для цього є пряма підстава: широковідома приказка (猫来穷，狗来富) протиставляє кота й пса як гостей, кажучи, що кіт, який сам прийшов у дім, приносить бідність, а пес, який прийшов, — багатство. Пес, що прибився до двору, тому вважається доброю прикметою, і саме звідси прихильне прочитання цього образу бере свою певність, а не з самого лише уявлення про вірність.

Китайська народна традиція читає будинок як добробут родини й становище дому в цілому, а не як окрему людину. Це послідовна риса народного матеріалу: одиницею тлумачення тут є сім'я.

Сонниковий регістр тут переказується обережно: народні сонники дають читання такої форми — перейти міст щасливо на справу, що складеться; міст, що ламається під ногами, — на перешкоду в справі чи опору, яка підведе. Але власна сила китайського матеріалу не в цьому, а в тому, якої ваги ця культура надає мостові на краю життя. Міст Найхе (奈何桥, Найхе цяо) — переправа, якою в народній космології проходить кожна душа і при якій стара Мен По подає відвар забуття: перейшов — і пам'ять минулого життя лишилася позаду. Тому мостовий сон, що торкається смертної образності, у цьому регістрі читають спокійно — як народну космологію переходу й забуття, а не як лихе знамення; тут її саме переказано, без жодного присуду.

У китайському народному матеріалі кінь загалом сприятливий, і тлумачення тут тримаються на швидкості, поступі й силі. За більшістю з них стоїть вислів «кінь прибув — справу зроблено», який кажуть про швидкий і певний результат; кінь уві сні читається саме так — як починання, що вдається без зволікань. Вислів про «дух дракона-коня» дає лінію вітальності й у побуті звучить як побажання бадьорості, надто щодо людини літньої. Їхати верхи читають на просування в кар'єрі чи в репутації, причому темп підказує, як скоро; кінь, що біжить на волі, — це можливість, якої ще не взяли до рук; кінь, що впав або охляв, — невдача рівно в тій царині, за яку він стояв. Кінь до того ж належить до дванадцяти тварин китайського зодіаку, що дає йому вагу, якої європейський читач не передбачає.

У китайському народному матеріалі кіт посідає неоднозначне місце: його пов'язують водночас із охороною дому від шкідників і з чимось химерним, недобрим. Ці дві лінії співіснують, і жодна не витіснила іншої. Насторожене ставлення має при цьому цілком конкретну причину, і назвати її варто, бо без неї воно виглядає безпідставним: широковідома народна приказка (猫来穷，狗来富) каже, що кіт, який сам прийшов у дім, приносить бідність, а пес, який прийшов, — багатство. Побутує й важчий варіант, за яким прихід кота віщує жалобу в родині. Саме ця приказка, а не якесь загальне відчуття, стоїть за всім прочитанням кота як гостя, і саме вона пояснює, чому пес у цій же традиції читається протилежно.

Народні сонники дають тигрові двосічне читання такої форми: тигр — водночас на силу й на небезпеку; їхати на тигрі верхи чи подолати його — сприятливо, до сили, що служить сновидцеві; укус тигра — застереження про шкоду від впливової сторони. Це парафраз повторюваного в матеріалі малюнка, а не цитоване правило, і вагання всередині нього — норма цього жанру, а не помилка.

Народний матеріал тут справді тримає два прочитання, і починати варто з жодного з них як із «головного». Несприятливе принаймні так само поширене, як прихильне, і саме з ним пов'язана найвідоміша приказка (老鼠过街，人人喊打): «щур перебігає вулицю — і кожен кричить: бий!». Це стандартний китайський зворот про людину, яку зневажають усі, і саме його китайський читач назве першим, якщо спитати його про щурів. Поряд ідуть «щурячі очі бачать на вершок уперед» — про короткозорість намірів, і «злодійські брови та щурячі очі» — про непевну зовнішність. Просте сонникове прочитання в цьому регістрі — втрата й псування: погризені речі чи щур у харчах читаються як гроші, що витікають, і як застереження про дрібні постійні втрати, а не про одну велику біду.

Сонниковий регістр тут скромний, і подати його варто обережно — упевненості тут немає: народні сонники дають читання такої форми — зелений, буйний ліс на достаток і справу, що розростається; всохлий чи горілий — на занепад; заблукати в лісі — на клопіт, у якому важко знайти раду. Це загальний лад, без розгалужених правил, і багатство цього матеріалу лежить не в ньому, а в мові — у трьох зворотах, які китайський читач принесе до лісового сну сам.

Китайський матеріал про дні народження щільний і йде через культурну вагу, а не через сонники. Певні вікові позначки — 大寿 (dà shòu, «велике довголіття»), традиційно від шістдесяти: 花甲 (huājiǎ) — шістдесятиріччя, завершення циклу стебел і гілок; 古稀 (gǔxī) — сімдесят, за рядком Ду Фу про рідкість сімдесяти років життя; 耄耋 (màodié) — вісімдесят–дев’яносто. Кожна позначка — окреме досягнення, а не «ще один рік».

Головна китайська асоціація місяця — возз'єднання. Вислів 「月圆人团圆」 (юе юань жень туань юань, «місяць уповні — родина вкупі») прямо пов'язує повний місяць зі зібраною родиною, і на цьому стоїть усе Свято середини осені (中秋, Чжунцю): круглі місячні пряники, повня і родич у від'їзді, який дивиться на той самий місяць деінде. Легенда про Чан'е (嫦娥), що піднеслася на місяць і лишилася там, дає тому ж образу друге обличчя — місяць як місце розлуки, якої не скасувати. А вислів 「花好月圆」 (хуа хао юе юань, «квіти гарні, місяць уповні») — стандартна формула того, що все склалося якнайкраще.

Лев не є рідною для Китаю твариною: він прийшов як данина із Західних країв і закріпився пізніше як буддійський образ охоронця — тому його китайський регістр радше захисний, ніж хижий. Кам'яні леви (石狮子, ши шицзи) парами стоять біля брам і стережуть поріг, а танець лева (舞狮, у ши) на Новий рік і на відкриттях відганяє шкідливий вплив. Значну частину сприятливої ваги цього образу тримає гра слів: «лев» (狮, ши) звучить так само, як 师 (ши) у назвах найвищих державних посад, тож парні леви в оздобі читаються як ранг, що передається в родині, а сон про левів — особливо з левенятами — народна традиція схильна читати в бік посади чи успіху в навчанні.

У китайському народному матеріалі все вирішує вид птаха, і відповідники тут дуже конкретні. Сорока — птах доброї звістки: у самій її назві присутній знак радості, а вислів про сороку, що сповіщає радість, і є тим механізмом, з якого виростає тлумачення. Ворона біжить у протилежний бік як прикмета нещастя, і ця асоціація настільки міцна, що в побуті «воронячим ротом» називають людину, чиї слова накликають біду. Журавля читають на довголіття, пару качок-мандаринок — на подружню злагоду, фенікса — на високу шану.

Руки в китайській культурі належать не лише до сонника, а й до розвиненої ворожбитської практики: читання по долоні тут широко відоме й давнє, тож сон, який показує руки — і надто долоню з її лініями, — потрапляє для китайського читача в регістр читання долі, а не тілесного здоров'я. Яку саме руку читати, визначає правило «у чоловіків ліву, у жінок праву», яке застосовують у кількох народних ворожбитських практиках; його варто навести, бо саме воно робить відмінність рук зрозумілою. Поряд варто згадати впізнаваний жест ворожбита, який рахує по суглобах пальців: це другий спосіб, у який рука в китайському побуті вже є знаряддям ворожіння, і він підкріплює головну думку цього розділу. Одразу варто відділити ці речі одну від одної: хіромантія й жест ворожбита — культурна практика, що стоїть поруч із сонником, а не його частина, і жодного сонникового пункту з них не виводять.

Сонниковий регістр тут несподівано густий, і починати варто з нього. Народні сонники дають читання такої форми: віл, що йде вгору схилом, — на високий сан; вести вола вгору — на багатство й шану; жовтий віл, що приходить до дому, — на великий достаток; корова, що телиться, — на прибуток; віл, що буцає, — на справу, яка не складеться; мертвий віл — на втрату майна. Останнє варто читати саме так, конкретно: йдеться про майно і про підупалі статки дому, а не про метафору змарнованих зусиль.

Китайське народне тлумачення тут помітно позитивніше, ніж підказує західна інтуїція, і про цю розбіжність варто сказати прямо: павук пов'язаний з удачею, що надходить, а також із гостями й новинами. Павук, що спускається на павутинці, — добре відомий сприятливий образ, який читають буквально як щастя, що сходить до сновидця згори.

Китайська народна традиція читає незнайомця переважно як прикмету щодо подій і людей, які надходять, а не як частину самого сновидця. Йдеться про нові знайомства, гостей, можливості, що входять у життя — тобто про рух ззовні всередину, а не про внутрішній процес.

Сонниковий регістр тут скромний, і подати його чесно означає подати коротко: народні сонники дають читання такої форми — зустріч із другом на добру звістку чи поміч у справі; сварка з другом — на клопіт у спільному; друг, що відвертається чи йде геть, — на справу, яку доведеться нести самому. Розгалужених правил саме для дружби цей матеріал не тримає — його багатство тут не в соннику, а в мові, і саме мовний шар китайський читач принесе до такого сну першим.

Китайський народний матеріал щодо багатства насичений грою слів і сприятливими асоціаціями, тож значна частина тлумачень тут прихильна: гроші пов'язують з удачею, що надходить. Вирішальним у цьому регістрі вважають напрямок руху — отримувати гроші сприятливо, а губити чи впустити їх читають як удачу, що витікає. Але подавати цю традицію як односпрямовано прихильну було б неточно, і це варто виправити прямо. Чимала частина народного матеріалу читає сни про гроші навпаки: знайти гроші уві сні дуже часто тлумачать як прикмету грошової втрати, а не прибутку. Це класичний випадок народного принципу «оберненого сну», за яким ціла низка снів означає протилежне побаченому, — того самого принципу, який робить зрозумілими прихильні тлумачення смерті й поховальних образів. Дві лінії тут співіснують, і зводити їх до одної не варто, так само як не варто розв'язувати суперечність між двома прочитаннями повені.

Китайська народна традиція міцно пов'язує воду з багатством — це та сама асоціація, яку підсилює мислення фен-шую. А от звична формула, ніби вода означає саме гроші в русі, є вже народним розширенням цієї асоціації, а не правилом сонника: сонник говорить про воду чисту й каламутну, про воду, що входить у дім і що витікає, і увага до напрямку течії береться звідти, а не з ідеї руху як такої.

Китайський матеріал про півня — один із багатших зодіакальних регістрів. Півень — десята з дванадцяти тварин зодіаку: пунктуальність, старанність, пряма відвертість. Сон про півня несе цю асоціацію незалежно від року народження сновидця.

Китайське народне тлумачення тут напрочуд прихильне, і про цю переверненість варто сказати першою: смерть і поховальні образи широко читають як сприятливі. Найвідоміший приклад — труна, яку тлумачать як прикмету підвищення й достатку, а не втрати.

Китайська народна традиція читає дітей у межах родинного добробуту й тяглості роду: загалом як сприятливий знак щодо перспектив дому й продовження лінії. Тлумачення тут майже завжди колективне, а не особисте.

Китайська народна традиція читає наготу передусім через утрату обличчя, доброго імені й становища в громаді. Це культурно вагома рамка, яка додає образові значно більше гостроти, ніж просте збентеження: ідеться про становище серед людей, а не про ніяковість.

Народний матеріал тут густий, і його механізми варто називати. Головний із них — «сон про зачаття»: сон, який вважають звісткою про те, що дитина зачата, і в якому традиційно з'являється тварина, плід або квітка, а образність читають на вдачу й стать майбутньої дитини. Класичне джерело цієї традиції варто навести, бо саме з нього все й виростає: у давній «Книзі пісень» є рядок про те, що ведмеді віщують синів, а гадюки й змії — дочок. Звідси походять сталі звороти про ведмедя, який «увійшов у сон», і про «радість наснитися ведмедю», досі вживані як книжне привітання з народженням сина. Це водночас пояснює, звідки взагалі взялося народне прочитання змії як прикмети вагітності, згадане у відповідній статті: змія — друга половина того самого давнього рядка.

Ця стаття тримається на грі слів, і механізм треба назвати точно, бо його часто описують неправильно. У спрощеному письмі знак, яким пишуть «волосся», і знак, яким пишуть «розбагатіти», збігаються за накресленням: у традиційному письмі це два цілком різні знаки, які спрощення звело до однієї форми. За звучанням вони близькі, але не тотожні — різняться тоном, — тож це передусім гра письма, а не співзвуччя, і саме тому її не варто ставити в один ряд із чистими омофонами на кшталт «риби» й «надлишку». Через цю збіжність волосся в народному прочитанні пов'язане з багатством, а стрижку читають як відрізання достатку; без цього механізму більшість тутешніх тлумачень виглядає просто свавільними. Варто додати, що майнове прочитання існувало в мовленні ще до спрощення письма, тож злиття знаків загострило наявну асоціацію, а не створило її.

Це найкраще засвідчена гра слів у всьому китайському народному матеріалі про сни, і без неї тлумачення просто незрозуміле. Китайське слово на позначення риби й слово зі значенням «надлишок» звучать однаково — обидва вимовляються як «юй» (риба — 鱼, надлишок — 余). Саме тому рибу подають на новорічний стіл, а побажання «щороку нехай буде надлишок» (年年有余) невіддільне від цього образу. Сон про рибу відповідно читають як достаток — і саме як більше, ніж треба, а не як просту достатність. Гра слів тут не лише мовна, а й обрядова: новорічну рибу подають цілою і навмисне не доїдають, бо залишок на тарілці і є тим надлишком, якого зичать на наступний рік. Через це залишена на тарілці риба в самому звичаї стоїть за достаток, а не за марнотратство, — що зовсім не очевидно погляду ззовні. Але це логіка обряду, а не сонника: сон про недоїдену чи залишену рибу народні сонники радше прочитають як справу, що спинилася на півдорозі, або як достаток, який лежить без ужитку, і накладати обрядовий надлишок на сонниковий пункт не варто.

Народні сонники дають вовкові рівний несприятливий регістр — читання такої форми: вовк — на сварки й суперечки; вовк, що кусає, — на шкоду від чиєїсь руки; вовк, що заходить у двір чи в дім, — на неспокій у господі. Із цього й варто починати, бо саме так традиція справді присуджує: вовк тут — образ небезпеки, зажерливості й віроломства загалом, без прив'язки до однієї конкретної вади.

Сонниковий регістр тут читає володаря прихильно, і подати це варто обережно: твердого правила тут немає, а народні сонники дають читання такої форми — побачити государя чи бути прийнятим при дворі на шану, підтримку згори й добрий поворот у справах. Це стандартні шляхетні читання, без розгалужень, і власна глибина цього матеріалу лежить не в них, а в питанні, яке вся ця культура ставить до влади: справжня вона чи ні. Стале ім'я справжності — 「真命天子」 (чженьмін тяньцзи, «істинний син неба за призначенням»): володар, чиє право правити дане, а не взяте. Саме ця вісь — законний чи самозваний — і є головним, що народний слух чує у сні про короля.

Народні сонники читають слона виразно прихильно — і саме в бік посади та статків: читання такої форми: сон про слона — на успіх у пошуку посади й у пошуку багатства. За цим стоїть гра слів: «слон» (象, сян) звучить так само, як 相 (сян) — канцлер, найвищий сановник, — тож слон уві сні тягне тлумачення до високого становища й могутнього покровительства. Це і є власне сонниковий регістр цього образу, з якого варто починати.

Сказати, що лисиця «пов'язана з хитрістю й духами-перевертнями», означає злити в одне дві речі, які традиція тримає нарізно. Сонниковий регістр іде першим, і він справді головний: народні сонники дають читання такої форми — зустріч із лисицею на людину нещиру чи підступну поблизу справ сновидця або на становище, у якому сновидця обробляють; укус лисиці — на сварки й суперечки; лисиця, що заходить у дім, читається по-різному, у частині форм — на гостя здалеку; прогнати чи вбити лисицю — на обман, що виходить назовні, чи на усунений клопіт. Обман і схема тут головні.

Культура має глибокий і безперервний регістр «постати перед владою», значно старіший за будь-яку поліцію. Сонниковий регістр іде першим, і йде він в обидва боки: є форми, що читають зустріч із урядовцем прихильно — на радісну справу чи здобуток, — і є форми, що читають приведення перед урядовця чи опинення в управі в бік тяганини, позовів і суперечок. Обидві звичайні для цього матеріалу, і регістр тут справді двосторонній. Парафраз; видання не назване.

Народні сонники дають читання такої форми: жаби у воді чи спів жаб над полями — на вологу, врожайну пору й достаток; жаба, що заходить у дім, читається по-різному — у частині форм на гостя, у частині на сварки й гострі слова; убити чи з'їсти жабу — несприятливо. Це парафраз повторюваних форм, а не цитовані правила, і подавати їх слід як народну асоціацію, а не як припис, що його видають книжки. Зв'язок жаб'ячого співу з добрим сезоном — поширена асоціація хліборобського фольклору: де жаби співають, там стоїть вода, а де стоїть вода, там буде чим засіяти й що зібрати. Сталого чотирислівного вислову для цього мова не закріпила, а ті, що ходять, різняться за місцевістю, тож жодного з них тут не наведено; немає закріпленого звороту й для самої картини суцільного жаб'ячого хору над полем. Тому асоціацію тут описано словами: підпирати її цитатою, якої не існує, було б саме тією хибною точністю, якої ця стаття уникає всюди.

Тут двоїстість — сам зміст статті, і подати треба обидва боки, інакше вона введе в оману. Класично черепаха — глибоко сприятлива істота: емблема довголіття — 「龟鹤延年」 (ґуй хе янь нянь, «черепаха й журавель продовжують роки») — і сам носій ворожіння: ворожіння на кістках, найдавніший пласт китайської дивінації, справляли на черепашачих щитках — пластронах і карапаксах — поряд із воловими кістками, тож черепаха стоїть біля самих витоків китайського тлумачення знаків. Традиційні сонники читають її рівно й прихильно, без власних застережень: читання такої форми — черепаха на довгий вік, сталість і добру долю. До того ж шанобливого поля належить Темний воїн півночі (玄武, Сюань-у) — черепаха, сплетена зі змією, охоронець північної чверті неба в четвірці небесних звірів: регістр захисту й довговічності, що стоїть за прихильним боком образу.

Народний сонник, відомий під іменем Чжоу-гуна, — це живий фольклорний масив, який і далі обростає сучасними пунктами, і автомобіль належить саме до цього нового шару, а не до чогось давнього. Про це цікаво сказати прямо, а не оминати. У цьому шарі машину читають через кар'єру й рух уперед: придбати авто пов'язують із просуванням і зростанням достатку, їхати рівно — зі справами, що поступають, а машина, яка не заводиться, глухне чи стоїть у заторі, читається як перешкода в роботі. Чуже авто тлумачать як залежність від чиєїсь підтримки.

Сонниковий регістр іде першим, і твердого читання в ньому немає: народні сонники дають читання такої форми — блискавка, що освітлює сновидця чи дім, на справу, яка раптом стає ясною, або на різкий поворот у долі; бути враженим — несприятливо; блискавка з громом разом — на звістку, що приходить із силою, або на гнів когось, вищого за сновидця. Парафраз; цитувати тут нічого.

Тут чесність і є змістом: крокодил — не рідна категорія китайського народного матеріалу. Він не входить до зодіакального ряду, не має місця в декоративному каноні, і сонникові механізми — омофонні й предметні, нарощувані століттями — просто не встигли довкола нього скластися. Те, що сучасний китайський читач знає про крокодила найкраще, — «крокодилячі сльози» (鳄鱼的眼泪, е юй де янь лей) — узагалі не народна спадщина, а калька із західного звороту, і подавати її за давню мудрість було б неправдою: запозичене й рідне в цьому матеріалі змішувати не можна.

Народна ідентичність скорпіона в Китаї — членство в п'ятірці отруйних створінь, 五毒 (у ду, «п'ять отрут»): скорпіон, змія, стонога, жаба й — залежно від краю — ящірка або павук; саме цю п'ятірку на свято Дуаньу відганяють реальгаровим вином та оберегами. Це важлива барва: скорпіон тут — небезпека каталогізована, з приписаною відповіддю, а не відкритий жах. Культура, що внесла істоту до списку й призначила проти неї обряд, боїться її інакше — упорядковано.

Китайська мова робить із кісткою ту саму подвійну роботу, що й арабська. Ієрогліф 骨 (gǔ, кістка) входить у слово 骨肉 (gǔròu, «кістка й плоть») — близька рідня, ті, хто ділить одну матерію. Моральна вага теж тут: 铮铮铁骨 (zhēngzhēng tiěgǔ, «дзвінкі залізні кістки») — непохитна цілісність характеру, те, з чого «зроблена» людина.

Автомобільна аварія теж належить до сучасного шару народного сонника, і тут доречна та сама відвертість, що й у статті про автомобіль. У цьому шарі аварію читають як різкий зрив — найчастіше в кар'єрі чи у фінансах, з огляду на те, як читають сам транспортний засіб, — і працює вона як осторога бути обачним найближчим часом, а не як прогноз пригоди. Пошкоджену машину без потерпілих читають легше, ніж аварію з людьми. Образ звучить також у регістрі «біди кривавого сяйва» — формули зі статті про кров, до якої народний матеріал вдається, коли сон містить раптове криваве ушкодження; це формула «стережися», а не передбачення, і подавати її треба саме так.

Сонниковий регістр іде першим і йде в обидва боки — прихильні форми тут справжні. Народні сонники дають читання такої форми: великий птах, що ширяє, — на піднесення становища й на ім'я, що розходиться широко; хижий птах, що сідає на висоті, — на славу; хижий птах, що хапає, читається за тим, хто що тримає, — на здобуток, узятий силою, або на втрату, зазнану кимось, а в частині форм і на позов та клопіт з урядом; птах поранений чи впалий — несприятливо. Це парафраз повторюваних форм, не цитовані правила.

Класичний китайський матеріал про помсту йде з етики й історії, а не з сонників, і він розколотий. Найвідоміше прислів’я терпляче: 君子报仇，十年不晚 (jūn zǐ bào chóu, shí nián bù wǎn, «помста шляхетної людини не запізніла навіть за десять років») — зрілий месник відкладає дію до слушної миті; відтермінування — чеснота, не компроміс. Прислів’я не каже, що помста хибна; воно каже, що її не роблять у гніві.

У китайському матеріалі взуттям правлять дві гри слів, і їхнє протистояння — це і є суть образу. «Черевик» (鞋, се) звучить так само, як «лихе, шкідливе» (邪, се) — тому взуття традиційно вважають поганим подарунком, а несподіваний черевик уві сні може нести недобрий відтінок. Але те саме слово близьке й до 偕 (се, «разом»), як у вислові 「白头偕老」 (бай тоу се лао, «разом до сивої голови») — тому взуття з'являється у весільному звичаї, а не просто уникається. Заборона дарувати взуття має, отже, виняток, і без нього вона виглядала б забобоном, а не правилом: у весільному контексті парне взуття якраз дарують — на спільну старість.

Китайське народне прочитання вибудуване навколо синівської шанобливості й навколо особливої ролі батька всередині неї, відмінної від материнської. Усталене формулювання «суворий батько, лагідна мати» задає очікування: батько, що постає у сні строгим, читається в межах ролі, а не як вияв ворожості, натомість батько поблажливий чи безвольний сам по собі може читатися як застереження щодо ладу в домі. Його стан читають радше на становище й тривкість родини, ніж на самого сновидця, а батько хворий чи стурбований — як осторогу щодо старших і щодо справ дому. Це родинне прочитання, а не медичне, і саме так його треба брати.

Перше, що тут треба знати, — колір, і саме тому він іде на початку: білий у китайському звичаї — традиційний колір жалоби, і народні сонники дають, серед іншого, читання такої форми: біле вбрання — на смерть у родині. Це сонникове читання, а не просто побутова умовність, і читач, який підійде до сну про людину в білому з європейським кодом чистоти й свята, прочитає весь сон навпаки. Точності заради: білий — колір жалоби традиційно, але не виключно; сучасні китайські похорони знають і чорні пов'язки та чорну тканину, тож правильна формула — «білий, за традицією», а не «білий, не чорний». Сам звичай названо у вислові 「披麻戴孝」 (пі ма дай сяо, «вдягти полотно й жалобу») — носити грубу жалобну тканину.

Сонниковий регістр іде першим, і подано його як наближення, а не як припис: народні сонники дають читання такої форми — сильний вітер, що зривається, на раптовий розлад у справах дому; вітер, що розкидає чи зносить речі, — на розпорошення й утрату; великий вітер, що пройшов, не завдавши шкоди, — на справу, яка налякала й не зашкодила. Це парафраз; запису саме про торнадо тут немає.

Сонниковий регістр іде першим, і кожна його лінія приблизна: народні сонники дають читання такої форми — переправитися через воду й дістатися того берега на справу, доведену до кінця; плавати в чистій воді сприятливо, у каламутній чи темній — на клопіт попереду; піти на дно чи не могти вибратися — несприятливо. Матеріал про потопання належить окремій статті, і переказувати його тут не варто.

Сонниковий регістр іде першим, і він тут головний: народні сонники дають читання такої форми — злодій або крадіжка в домі на втрату, суперечки й на потребу берегти своє. Це читання лишається тут провідним; парафраз, а не цитата.

Китайський народний матеріал про саме дихання під водою тонкий — сюжет уявний, а сонники індексують те, що укладач бачив. Вода несе відому асоціацію з рухомим станом долі; бути спокійним усередині того, що зазвичай загрожує, читають прихильно через 逢凶化吉 (féng xiōng huà jí, «зустрівши лихо, обернути його на щастя») — сучасний вираз про труднощі, що розв’язуються на добре. Розширення чесне й назване як розширення; окремого запису немає.

Тут чесність коротка: літак — образ модерний, і рідного сонникового регістру він не має. Народні механізми — омофонні, предметні, нарощені століттями довкола речей господарства — довкола авіації скластися не встигли, і читання, які легко знайти на популярних сайтах під виглядом давньої мудрості, є пізнім мережевим шаром: переказувати їх за традицію ця стаття не буде. Сучасний тлумач читав би такий сон через загальний лад дороги — рівний політ на справу, що йде; перешкода в польоті на клопіт, — тобто тим самим правилом, яким сусідні традиції вище читають будь-яку подорож.

Сонниковий регістр іде першим і поданий як продовження: народні сонники дають читання такої форми — прихильність урядовця на просування, його невдоволення на справу, що потребує обачності, — а сучасні тлумачі переносять цю форму на робочого начальника. Це переказ і продовження, а не класичний запис про роботодавця.

Саме тут місце повного пояснення того, про що стаття про смерть згадує коротко. «Труна» (棺材, гуаньцай) звучить майже як «посада і багатство» (官財, гуань цай) — і ця співзвучність робить труну в китайському народному читанні образом сприятливим, а не похмурим: сон про труну звично читають у бік просування й статків. Механізм тут — усе: читачеві, якому сказали лише «труни в Китаї на щастя», дали дивину, якої не запам'ятати і не оцінити; читачеві, якому показали гру слів, дали саме правило. Народна мова промовляє його вголос: 「棺材棺材，升官发财」 (гуаньцай гуаньцай, шен гуань фа цай — «труна, труна: вище в чині, більше грошей») — римоване прислів'я, що просто озвучує співзвуччя, і 「见棺发财」 (цзянь гуань фа цай, «побачив труну — до багатства»).

Сонниковий регістр іде першим, і застережень тут більше, ніж деінде, — а застережливість ця є справою здоров'я, а не звичкою: народні сонники мають лікарські форми, і читають їх здебільшого в бік справи, що потребує ліку, або недуги в домі. Жодна з цих форм не є прогнозом здоров'я, і ця сторінка не дозволяє читати її так.

Сонниковий регістр переказується так: народні сонники дають читання такої форми — військо, вишикуване до бою, на дорогу й переміну місця: військовий лад читається в бік руху, а не насильства; війна ж загалом — на переворот в обставинах, змінений стан справ. Це парафраз повторюваних форм, як завжди в цьому жанрі. Відчуття ж воєнного сну мова називає точно: 「兵荒马乱」 (бін хуан ма луань, «воїни в сум'ятті, коні в безладі») — усталене ім'я воєнного розгардіяшу, саме того стану, який такий сон лишає по собі.

І тут чесність — сам зміст, із цікавою причиною всередині: механізми цього матеріалу — омофонні й предметні, нарощені століттями довкола речей старого побуту, а предметові на кшталт телефона лічені десятиліття — він просто не встиг обрости ані грою звуків, ані обрядовою вагою. Сучасні мережеві сонники телефонні статті мають, але це неусталений і нічим не засвідчений шар, і видавати його за народну традицію було б неправдою. Що традиція справді робить — те саме, що й ісламська вище: тлумачі розширюють старий регістр листів і вісників на новий пристрій, і дзвінок читають як звістку здалека. Це сучасне народне розширення, і саме так воно тут назване.

Опорне слово тут — 靠山 (као шань), дослівно «гора, на яку спираються»: покровитель, заступник, людина, чиє становище прикриває твоє. Слово цілком живе, з відтінком легкого цинізму, і китайський читач приносить його до сну про гору без жодної підказки: гора за спиною читається як опора й заступництво, гора, що кришиться чи завалюється, — як покровитель, якого не стало. Це найкорисніше, що ця стаття може сказати про китайський регістр гори, і саме на цьому слові він тримається.

Китайський матеріал про доньок поділений сам у собі, і обидві його половини живі. Класична опора тут перевірна й конкретна: ода «Си ґань» із «Книги пісень» — та сама, з якої походить відоме читання про змію й ведмедя, розібране в окремих статтях, — дає прикмети на народження сина й доньки. Сюди належить друга її половина: новонародженому синові дають бавитися нефритом, а доньці — глиняним пряслицем, і звідси походять дві сталі формули вітання, обидві досі вживані: 「弄璋之喜」 (нун чжан чжи сі, «радість гри з нефритом») про сина і 「弄瓦之喜」 (нун ва чжи сі, «радість гри з глиняним пряслицем») про доньку. Обидві називають народження радістю; різняться в них матеріали — нефрит і випалена глина. Пара тримає теплоту й ієрархію в одному подиху, чого не зробить переказ жодної з формул окремо.

Опорний зворот тут — 「快刀斩乱麻」 (куай дао чжань луань ма, «гострий ніж рубає сплутане прядиво»): рішуча дія, що розтинає заплутану ситуацію, — вислів цілком схвальний, і сон про ніж, який ріже чисто, лягає просто на нього. Це асоціація, яку читач приносить до сну, а не сонникове правило, і саме так її варто тримати.

Чесність тут вимагає почати з відсутності: обручка — новітній, прийшлий елемент китайського звичаю, традиційні шлюбні дари були інакші, і народний сонник довкола персня не будувався — окремого читання для нього немає, і вигадувати його не варто. Це не робить образ порожнім: це означає лише, що китайський читач читає перстень не через заручини, а через те, що в цій культурі навантажене по-справжньому, — круглість.

Сонце тут — ян (阳) у найбуквальнішому сенсі: начало дії, світла й чоловічої влади в парі з місяцем, і сон, у якому є обидва світила, народна традиція читає як питання про їхню рівновагу. Але зводити сонце до половини пари не можна — власних читань у нього вдосталь, і сонниковий регістр тут густий: народні сонники дають читання такої форми: щойно зійшле сонце — на піднесення в сані й імені; сонце й місяць, що світять на тіло, — на велику шану; сонячне затемнення — на клопіт. Є в цьому ряду й читання про сонце, що входить у груди, — на народження визначної дитини; тут переказано те, що стверджує традиція, і сон не здатен нічого повідомити ані про справжню вагітність, ані про майбутню дитину.

Привиди в китайському народному віруванні — не туманна моторошність, а розвинена й конкретна царина, і прочитання залежить передусім від того, знайома постать чи ні. Знайома належить до сюжету про померлого родича й до «дорученого сну», коли померлий доручає щось живим. Незнайому читають як зустріч із чужим і потойбічним: як застереження щодо місця, часу чи впливу, на яке за звичаєм відповідають обрядом, а не тлумаченням. Важить календар: сьомий місячний місяць — місяць духів, із святом голодних духів посередині, і сни цього періоду читають на його тлі. Народна мова називає й окремий досвід — пробудження без змоги поворухнутися з відчуттям когось у кімнаті: його звуть «привид тисне на ліжко», і китайський читач цього слова тут чекає. Сном у строгому сенсі це, проте, не є й до сонника не належить: у самому народному переказі йдеться про стан на межі сну й пробудження, про тілесне переживання, а не про побачений сюжет, і відповідають на нього як на зустріч із впливом місця, а не як на сон, що потребує тлумачення. Незнайомого привида, який чогось просить, народний переказ читає не одним способом: він може означати, що прийшли по борг, а може — що прийшли по заміну, тобто по чиєсь життя, і це дві дуже різні речі, які не варто зливати в спільне «справа, якою слід зайнятися». Привида, який лише з'явився, читають як прикмету бути обачним.

У цій традиції такий досвід має власне ім'я, і сам цей факт промовистий: 「灵魂出窍」 (лінхунь чу цяо, «душа виходить крізь отвір») — стале народне слово саме для відчуття, коли «я» опиняється поза тілом. Культура, що дала переживанню ім'я, вважала його знайомим — не дивовижею і не хворобою, а річчю, про яку є як сказати. За ім'ям стоїть ціла народна модель душі: 「三魂七魄」 (сань хунь ці по, «три хунь, сім по») — уявлення, що душ у людини декілька і прикріплені вони до тіла по-різному: тонші хунь мандрівні, щільніші по тримаються плоті. У такій моделі частковий вихід — річ мислима за означенням: щось може відлучитися, поки решта стереже тіло, і саме так народний погляд читав і сни про мандри, і досвід погляду на себе згори.

Виразність цієї секції — в історичному шарі, і його треба назвати тим, чим він є. У китайському літописанні землетруси читалися як знамення, звернені до влади, — небесний коментар до стану держави, тієї ж природи, що й затемнення; це засвідчена й відома риса історіографії, не сонникове правило. Але саме вона пояснює вдачу народного регістру: землетрус тут — звістка про великий лад, а не про приватну біду, і сон про нього народне вухо чує як «щось рушило у великому» — ближче до громадського читання ісламської традиції вище, ніж до особистого.

У китайському народному матеріалі альбатроса немає — це не птах тих берегів. Натомість є ім'я, яке дещо говорить: китайська назва альбатроса 「信天翁」 (сінь тянь вен) читається по знаках як «старий, що покладається на небо». Цього досить, і саме на цьому варто спинитися: китайська назвала цього птаха за терплячість, яка має вигляд бездіяльності, а чи є вона довірою, чи покорою, залишає відкритим саме ім'я.

Основне народне читання тут прихильне, і починати слід із нього: народні сонники дають читання такої форми: кому сниться, що він здобув золото, — тому на велике багатство; знайти чи викопати золото — на прибуток. Принцип оберненого сну (反梦, фань мен) у китайському матеріалі існує і зрідка застосовується й тут — дехто з народних тлумачів прикладає його саме до таких снів про раптове збагачення, — але це меншинне читання: рідна земля оберненого принципу — похоронні образи та втрачені речі, а не золоті знахідки, тож робити його головним правилом було б помилкою.

Гієна не рідна Китаю, і класична китайська традиція не має сновидного матеріалу про неї. Це прямий факт, і чесний розділ короткий: тварина входить у сучасну китайську як 鬣狗 (liè gǒu, «собака з гривою») або 土狼 (tǔ láng, «земляний вовк») — описові назви, не класичні фігури, без запису збірника.

Сонниковий регістр іде першим, і хоч певності в ньому немає, веде він по-справжньому, бо народний рівень тут значно простіший за будь-яку теорію влади: це форма імператорської зустрічі — читання такої форми, що побачити особу імператорського чи піднесеного стану віщує ласку згори, поміч когось зі становищем і піднесення власного місця. Саме по це народний читач і приходить. Корпус цей є двірським і чоловікоцентричним, тож імператриця в ньому є тоншим записом, ніж імператор; імператорські форми належать статті про короля, і повторювати їх тут не варто.

Найпоширеніший китайський матеріал про очі стосується тіла наяву, а не снів, і саме його читач згадає першим, тож подати його варто з чесною рамкою, а не оминути. Приказка (左眼跳财，右眼跳灾) звучить так: сіпається ліве око — до грошей, праве — до біди. Це прикмета, яку читають із тіла в стані неспання, а не сонникове правило, і стаття мусить це сказати. Варто одразу додати, що канонічної версії тут немає: побутують варіанти, зокрема ті, що ставлять розподіл у залежність від статі за правилом «у чоловіків ліве, у жінок праве»; ходить і рівнозначна форма зі словами «щастя» й «лихо» замість «грошей» і «біди»; а подекуди сторони міняються місцями. Існує ще й докладніша календарна традиція тлумачити посмикування ока за годиною доби, що досі трапляється в популярних альманахах, — про її існування згадати можна, але жодної погодинної таблиці наводити не варто, бо перевірити її неможливо.

Народні сонники впорядковані за названими речами точно так само, як ісламський корпус: загубити капелюх, черевик, ніж чи печатку — кожне має власну форму читання. Тож те саме зауваження чинне й тут: безіменної втрати ці книги як розділу не мають. Читання такої форми — річ загублено й не знайдено, на справу, що вислизає з рук; річ повернуто, на відновлення — і далі сонниковий регістр не йде. Живе прочитання цієї статті, яке радить бути обачнішим із цінним, лежить у цьому полі.

Чесність тут перша: окремої розробленої рубрики для розлучення старий сонниковий матеріал майже не тримає — він упорядкований довкола речей і подій, а сучасне слово для розлучення молодше за нього. Народні сонники дають хіба читання такої форми: сварка й розставання з подружжям — на розлад і клопіт у домі, злагода після сварки — на лад, що повернеться; і подавати ці рядки як розгорнуту традицію було б перебільшенням.

Дві асоціації тягнуть цей образ у протилежні боки, і обидві варто назвати. 「福如东海」 (фу жу дун хай, «щастя широке, як Східне море») — половина звичного вітання на день народження: море як міра достатку без меж. Проти нього — буддійського походження «море гіркоти» (苦海, ку хай): саме земне існування як океан, який людина силкується перепливти, зі звичною формулою 「苦海无边，回头是岸」 (ку хай у бянь, хуей тоу ши ань — «море гіркоти безкрає; обернися — і ось берег»). Сон про безкрає море може, отже, читатися і як безмежна доля, і як безмежна скрута, — і народний матеріал цього вибору не робить: читання розходяться, і чесніше лишити їх поруч.

Дощ у китайському матеріалі — передусім хліборобський, і мова тримає це дотепер. 「春雨贵如油」 (чунь юй ґуй жу ю, «весняний дощ дорогий, як олія») — про дощ, що прийшов саме тоді, коли потрібен; 「及时雨」 (цзі ши юй, «вчасний дощ») — про допомогу в саму пору, і так кажуть про людей не рідше, ніж про погоду; 「久旱逢甘霖」 (цзю хань фен ґань лінь, «після довгої посухи — солодка злива») — класична формула довгожданого полегшення; а 「雨过天晴」 (юй ґо тянь цін, «дощ минув, небо ясне») — формула лихої смуги, що скінчилася. Народне читання сну про дощ ходить тими самими стежками, що й ця хліборобська мова, — сказано це як спостереження про матеріал, а не як цитоване правило: вирішує вчасність.

Сонниковий регістр тут переказується обережно, як і всюди в цьому жанрі: народні форми читають постать чоловіка через стан дому й справ, без окремої розгалуженої глави. Виразнішою є мова, і починати варто з мірила: 「大丈夫」 (да чжанфу, «великий муж») — слово про пряму, гідну мужність, і саме проти нього старий матеріал міряє чоловічу постать уві сні. Поруч — формули подружнього ладу, які треба подавати з їхнім віком на видноті: 「相夫教子」 (сян фу цзяо цзи, «підтримувати чоловіка, виховувати дітей») — традиційна формула жіночої ролі, і 「夫唱妇随」 (фу чан фу суй, «чоловік заводить — дружина підхоплює») — традиційна формула згоди; обидві виразно старосвітські, і тут вони названі як історична рамка, з якої старий матеріал читав такі сни, а не як взірець для сучасної пари. Тепліший бік цієї ж мови — 「相濡以沫」 (сян жу ї мо, «змочувати одне одного піною»), давній образ риб із Чжуан-цзи, що у висихаючому річищі діляться рештками вологи: подружжя, яке тримається взаємною опорою саме у скруті, — і 「少来夫妻老来伴」 (шао лай фу ці лао лай бань, «замолоду — подружжя, на старість — супутники»), про шлюб, що з роками стає товариством. Обидва звороти — про сам зв'язок, а не сонникові форми.

Народні сонники рюкзака не містять: предмет сучасний, і найближча їхня форма — вузол мандрівника. Читання такої форми: вирушити в дорогу з добре зав'язаним вузлом — на подорож чи на зміну становища; загубити його дорогою — на справу, що лишилася без забезпечення. Це переказ форми, а не запис, і про сам предмет традиція не каже нічого.

Тут матеріал багатий, і два його полюси тримають самі звороти. Прихильний бік очолює головне снігове прислів'я цієї мови — 「瑞雪兆丰年」 (жуй сюе чжао фен нянь, «благодатний сніг віщує врожайний рік»): сніг, що випав у пору, читається як достаток, відкладений про запас, — волога, що напоїть поля навесні. Народний слух міряє цим прислів'ям і сни: сніг у сезон, рясний і спокійний, читають прихильно — як добро, що вже накопичується, хоч його ще не видно. Поруч стоїть найтепліший зворот усього регістру — 「雪中送炭」 (сюе чжун сун тань, «принести вугілля в сніг»): поміч, що приходить точно тоді, коли її треба, — читання для сну, у якому серед холоду сновидець щось отримує, і мірило для помочі, яку він сам комусь несе.

Чесна примітка тут важливіша за перелік: народні сонники індексують речі й події, а не сучасну абстрактну категорію «нещасний випадок», тож матеріал приходить сюди через 「灾」 (цзай, лихо) і через оберегову практику довкола нього. У народному побуті відповіддю на лихий сон часто буває не тлумачення, а відвернення — 消灾, «розвіяти лихо», — і це справді інший рід відповіді, ніж читання. Зворот про втрату грошей, що відвертає біду, належить статті про автокатастрофу разом із його глосою; тут його лише названо, бо цілком проминути його там, де йдеться про лихо як про своєрідну плату, було б неправдою щодо матеріалу.

Тут варто зберегти одне чесне зауваження: китайський народний сонник упорядкований навколо речей і тварин, а не навколо дій на кшталт «заблукати», тож окремої розвиненої рубрики для цього сюжету він не має. Але матеріалу довкола нього достатньо, і починати з вибачень за бідність не варто. Саме сонникове прочитання просте: збитися з дороги читають як перешкоду й нерішучість у справі, що стосується напрямку — вибору роботи, переїзду, рішення, яке сновидець довго обертає в голові, — і як осторогу не діяти, доки шлях не проясниться. Напрямок у культурі з розвиненою практикою орієнтування важить сам по собі, тож дезорієнтація відчувається тут як справжня проблема, а не як настрій. Це, однак, культурне тло, яким пояснюють вагу образу, а не правило тлумачення: сонник не судить сон за тим, як багато важить сторона світу в побуті.

Тут ідуть два прочитання в протилежні боки, і обидва справжні, тож наводити треба обидва, не зводячи їх до одного. Перше зловісне: китайська мова має усталений зворот «біда кривавого сяйва» — прикмета поранення чи насильницького нещастя, і саме цей вислів китайський читач має на думці на цій сторінці. Друге прихильне й куди несподіваніше: помітна частина народного матеріалу читає кров як багатство, тож побачити кров — надто велику її кількість або кров на собі без болю — вважають прикметою грошей, що надходять. Утрата крові в цьому регістрі читається як достаток, що йде геть. Народні джерела розводять ці два прочитання непослідовно; найчастіше розділяє їх обставина — зловісне пристає до крові при пораненні, прихильне до крові, що з'явилася без видимої причини, — але межа ця нечітка, і подавати її як правило не варто.

Сонниковий регістр тут особливий тим, що кілька його форм — обернені, і традиція сама має для цього слово: фань мен (反梦), «сон навпаки». Народні сонники дають читання такої форми: дружина, що прибирається й чепуриться, — на звістку здалека; сварка з дружиною уві сні — обернено, на злагоду в домі. Є в матеріалі й форма, що читає хворобу дружини вві сні в бік набутку, — її переказано тут лише як історичну рису жанру, з повною засторогою: жоден сон нічого не повідомляє про здоров'я живої людини, і читати його так не можна.

Народний матеріал про погоню справді бідний і несистемний порівняно з тлумаченнями конкретних тварин і речей, і це варто сказати впевнено, бо причина тут структурна, а не випадкова: китайський народний сонник упорядкований навколо речей — тварин, предметів, подій із власною назвою, — а «за мною женуться» є дією, а не річчю, і причепити до неї окрему приказку просто немає до чого. Тлумачення несе переслідувач: погоня собаки, змії чи щура приносить із собою значення відповідного образу. Прочитання, за яким погоня означає, що занедбана справа стає нагальною, є вже сучасним психологічним висновком, а не переказаною народною традицією: такого пункту сонник не має, він або веде тлумачення через того, хто женеться — собаку, змію, щура, — або застосовує принцип оберненого сну. Утечу народний переказ читає як біду, якої уникнули, а спіймання — як біду, що надійшла. Частина тлумачень застосовує тут принцип «оберненого сну» і вважає, що страшна погоня радше розряджає нещастя, ніж віщує його; це одна з ліній, а не усталена позиція. У побуті ця лінія має вигляд, який китайський читач упізнає миттєво: «сни — навпаки» кажуть одне одному щоразу, коли хтось прокинувся наляканим, і це радше повсякденна розрада, ніж правило сонника.

Сонниковий регістр тут широкий: народні сонники дають читання такої форми: живе зелене дерево — на добру долю; всохле — на неспокій у домі; мертве — на втрату; лізти на дерево — на радісну справу; рубати дерево — на шкоду для господи. Поверх цього регістру йдуть асоціації, і всі вони живі в сьогоднішній мові. 「摇钱树」 (яо цянь шу, «грошове дерево») — казкове дерево, з якого сиплються монети, коли його трусиш; так кажуть про надійне джерело прибутку, і сон про таке дерево асоціюється з раптовими чи легкими грошима — як асоціація, не як сонникове правило. 「大树底下好乘凉」 (да шу ді ся хао чен лян, «під великим деревом добре в затінку») — про вигоду мати сильного покровителя; цей образ прямо перегукується з «горою-опорою» зі статті про гору.

Сонниковий регістр тут скромний, і подано його з обережністю, без певності: народні сонники дають читання такої форми — світле, відчинене вікно на ясність і добрі звістки в домі; зачинене чи темне — на застій у справах; розбите — на клопіт, що вже переступив межу дому. Багатство ж цього матеріалу — у мові, і вона тримається однієї побутової речі, яку варто назвати прямо: вікна в традиційному китайському домі були паперові. Саме папір, а не скло, стоїть за обома зворотами нижче — межа, яку не видно наскрізь, але яку можна прорвати пальцем, — і саме він робить крихкість сонного вікна такою промовистою для цього слуху.

Почати треба з магістралі цього матеріалу, і вона несприятлива: бійку народні сонники читають у бік сварки та язикових чвар. Читання такої форми: бійка уві сні — на суперечку й непорозуміння, що визрівають; бити когось — на клопіт, накликаний власним словом чи вчинком; бути побитим — на кривду чи втрату в справах. Це регістр буденного розбрату — пліток, звинувачень, судів і образ, — і саме він у цьому матеріалі головний: сон про бійку тут насамперед застереження про чвари, які краще залагодити малими, поки вони не виросли.

Народне читання прикладає до плачу принцип оберненого сну (反梦, фань мен) прямо: сон про плач звично читають на добру звістку, а горе уві сні — на його протилежність наяву; серед прикладів цього принципу плач — один із найчастіше згадуваних. Але зупинитися на цьому означало б спростити матеріал, бо сонниковий регістр тут розрізняє несподівано тонко: народні сонники дають читання такої форми: плакати разом із кимось — на подію, яку буде з ким святкувати; голосно ридати — на радість; але плач у ліжку — на лихе, а плач із вискаленими зубами — на позов і суперечку. Одного правила на всі сльози ця традиція якраз не дає.

Похорон у китайському звичаї — «біла справа» (白事, бай ши), весілля — «червона» (红事, хун ши), і без цієї пари кольорів у образі не зрозуміти нічого: білий тут — жалоба, червоний — свято. Ключ до сонникового читання дає вислів 「红白喜事」 (хун бай сі ши, «червоні й білі радісні справи»): він ставить весілля й похорон в одну категорію і обидва називає радісними справами — похорон як гідне завершення довгого життя теж є радісною справою. Саме тому народне читання снів про похорон так часто йде через принцип оберненого сну (反梦, фань мен): сон про похорон читають як сприятливий — на достаток, просування чи радісну подію будь-якого роду. Звужувати це до «на весілля» не варто: весілля — одна з можливостей, а не значення.

Китайська теорія спадкування полягає в тому, що насправді успадковується заслуга, і живе прочитання цієї статті — про родинний обов'язок і безперервність роду — саме туди й указує. Класична формула 「积善之家必有余庆」 (цзі шань чжи цзя бі йоу юй цін, «у домі, що накопичує добро, лишається щастя й на потім») походить із коментарної частини «Книги перемін» і поширена повсюдно. Побутовим її відповідником є вислів 「祖上积德」 (цзу шан цзі де, «предки накопичили чесноту»), яким пояснюють, чому комусь ведеться; а найзвичнішим образом того самого — 「前人栽树，后人乘凉」 (цянь жень цзай шу, хоу жень чен лян, «попередні садять дерева, наступні сидять у їхньому затінку»). Спадок тут росте раніше за спадкоємця.

Три засвідчені звороти несуть цю секцію, і всі три — про досвід хвороби, не про ворожіння. 「病来如山倒，病去如抽丝」 (бін лай жу шань дао, бін цюй жу чоу си, «хвороба приходить, як завалюється гора, а відходить, як тягнеться шовкова нитка») — точне народне ім'я несиметричності недуги: валить одразу, відпускає поволі. Для снів про одужання це найчесніша рамка, яку має ця сторінка: повільно — значить нормально, і сон про довге видужування не є лихим знаком. 「讳疾忌医」 (хуй цзі цзі ї, «приховувати недугу й уникати лікаря») — з давньої історії про лікаря Бянь Цюе — називає відмову дивитися на те, що болить; і це єдине місце, де народний матеріал сам сходиться з психологічним читанням вище: найнебезпечніша хвороба — та, якої вирішили не бачити. А 「心病还须心药医」 (сінь бін хай сюй сінь яо ї, «недугу серця лікують лише ліками для серця») проводить межу, якої тілесна метафора сама не тримає: де болить душа, тілесні ліки не поможуть, — і для снів, у яких хвороба не має ні назви, ні місця в тілі, це найточніша народна рамка.

Мова тут багата, і читання мусять лишатися на своїх місцях. Класичний евфемізм подружньої невірності — 「红杏出墙」 (хун сін чу цян, «червоний абрикос перехилився через мур») — рядок зі славетного сунського вірша, що став усталеним ім'ям для таємного почуття, яке не втрималося в межах; це мовний факт, а не сонникове правило. Регістр зеленого капелюха — народне ім'я становища обманутого чоловіка — розібраний у статті про одяг, і сюди його досить перенести згадкою. Народні сонники власної зрадницької глави майже не тримають, і той матеріал, що є, переказується легко: читання такої форми — сон про невірність на тривогу в самих стосунках, не на чужу провину.

Китайський народний матеріал про монаха щільний і йде через конкретну фігуру: буддійського монаха 和尚 (héshang), чиє місце в культурі старше за поточну династичну пам’ять. Монах у китайському сні — не імпортована чужа релігійна рамка; він частина спадщини сновидця.

Народні тлумачення тут ідуть через зв'язок води з багатством, який добре відомий із загальної статті про воду: вода означає достаток у русі, а потопання в цьому світлі схильні читати як бути знесеним саме тим, що мало збагатити, — надмірним розмахом, справою, що переросла спроможність сновидця її втримати. Це, проте, культурне розширення образу, а не те, що каже сонник: сонниковий пункт говорить простіше й вужче — про справу, яка не вдасться, про зиск, що не дійде до рук, — і про надмірний розмах у ньому не йдеться взагалі. Це осторога, а не прогноз, і народний регістр тут доволі відвертий. Порятунок перевертає прочитання на добре: бути витягнутим із води читають як допомогу, що приходить із боку, на який сновидець не розраховував, і це одне з найприхильніших закінчень у цій родині сюжетів. Каламутна вода поглиблює застереження, прозора — пом'якшує його.

Сонниковий регістр іде першим і він тут вагомий: народні сонники читають їжу й питво уважно — читання такої форми: наїстися досхочу на достаток і добру долю; їжа, яку забирають, чи неспроможність їсти — несприятливо; вино читають по-різному, за товариством і за станом того, хто п'є. Без наполягання, парафразом, без назви видання.

Сонниковий регістр тут не бідний, і почати варто з нього: народні сонники дають читання такої форми — велика ріка на добру долю; перехід через ріку — на радісну справу, що вдасться; ріка, що висохла, — на скруту. Наскрізною лишається вісь чистої й каламутної води, розібрана в статті про воду, — сюди її досить перенести без повторення. Обережно можна назвати й гру звуків: «ріка» (河, хе) співзвучна зі словами про злуку та злагоду (合/和, хе), тож дві ріки, що зливаються, народний слух тягне до з'єднання — союзу чи справи, що складається; це омофонна барва, не правило.

Народне прочитання запізнення як застереження щодо підготовки й щодо надмірної залежності від чужої оцінки вже викладене в статті про іспит, і повторювати його тут ні до чого. Варто натомість додати те, чого там немає: у народній рамці вага самого часу відчутно більша, ніж у двох попередніх традиціях. Китайська практика надає великого значення сприятливій миті — обраному дню й годині для весілля, переїзду, відкриття справи, — і для цього є ціла система: старі календарі позначають «щасливі дні жовтого шляху», а сам вибір дня є окремим ремеслом. Через це пропущений час несе відчуття зачиненого сприятливого вікна, а не просто незручності. Запізнення відповідно читають як утрачену нагоду, чия мить була конкретною, і прочитання загострюється, якщо сновидець запізнюється на родинну подію, бо тоді додається обов'язок перед ріднею. Обидва ці ходи варто назвати тим, чим вони є: культурними асоціаціями, а не пунктами сонника — сонникові прикмети для цього сюжету наведено нижче, і вони коротші й сухіші за обидві. Одразу варто чесно сказати й інше: прямого сонникового правила, яке пов'язувало б вибір дня із запізненням, тут немає — це регістр, у якому образ звучить, а не тлумачення.

Це один із найгустіших образів народного сонника, і густота тут сама по собі промовиста — двері читаються за станом, короткими пунктами: двері, що відчиняються, — на добру долю і справу, що піде; двері, що відчинилися самі собою, — вельми сприятливо; зачинені чи захаращені — на справу, яка не зрушить; зламані двері — на розлад у домі; нові двері — на новий почин чи нову господу. Народні сонники дають читання саме такої форми, і кілька пунктів поспіль тут наведено навмисно: ця дрібна, конкретна манера — впізнавана риса самого джерела.

Китайський народний регістр про шию йде переважно через поставу, а не через товстий сонник. 引颈 (yǐn jǐng, «витягнути шию») — дієслово очікування, втілене в тілі. Сучасна форма 引颈期盼 (yǐn jǐng qī pàn, «витягати шию в передчутті») — те, що роблять, чекаючи на чийсь прихід: туга показується на шиї раніше, ніж у словах. Протилежний класичний образ різкіший: 引颈受戮 (yǐn jǐng shòu lù, «підставити шию під страту») — спокійна згода прийняти кару без опору.

Починати треба з того боку, якого західний читач не чекає: найвідоміше народне читання великої води уві сні — прихильне. Народні сонники дають читання такої форми: велика вода — на багатство; повінь, що прибуває, — на прибуток, що прибуває разом із нею. Це регістр «вода — це гроші», розібраний у статті про воду, тільки в повеневому масштабі. Поруч, не скасовуючи його, живе грізний бік: 「洪水猛兽」 (хун шуй мен шоу, «повені й хижі звірі») — усталений вислів, що ставить повінь в один ряд із хижаками, і саме так повінь відчувається зсередини сну. Той самий грізний регістр стискає до чотирьох знаків 「水火无情」 (шуй хо у цін, «вода й вогонь безжальні»): стихія не розбирає, кого топить, — вислів ставить повінь в одну пару з пожежею, і статті про воду й вогонь тримають цю пару з двох боків. Обидва читання в обігу; стаття переказує обидва й не розсуджує їх.

Сонниковий регістр тут прямий, і починати треба з нього: народні сонники дають читання такої форми: підніматися драбиною чи сходами — на просування; сходження вгору — на велику удачу. Поламані чи завалені сходи народне читання бере так само прямо — як справу, що наткнулася на перепону, без риторичних тонкощів.

Сонниковий регістр тут переказується так: народні сонники дають читання такої форми — переправа через воду човном на здобуток; швидке й рівне плавання — сприятливо; човен, що тоне чи перекидається, — на невдачу. А поверх нього — звороти, що належать до найживіших у мові, і кожен читає свій сон. 「同舟共济」 (тун чжоу ґун цзі, «в одному човні переправлятися разом») — спільна доля, що зобов'язує до взаємної помочі: готове читання для сну про інших людей на борту. 「逆水行舟，不进则退」 (ні шуй сін чжоу, бу цзінь цзе туй, «човен проти течії: не йдеш уперед — тебе зносить») — зусилля, якому не можна зупинитися: читання для сну про веслування проти води. 「水能载舟，亦能覆舟」 (шуй нен цзай чжоу, ї нен фу чжоу, «вода несе човен — вода й перекидає») — класично мовлене про володарів і народ — та сама стихія як опора і як згуба: рамка для будь-якого сну, у якому вода змінює вдачу.

Тут чесна тонкість. 「天使」 (тянь ши) — сучасне перекладне слово для постаті, привезеної разом із християнством; питомого ангела тут немає, і сонникового запису для нього немає теж. І це головне, що ця традиція про ангела повідомляє.

Основа тут старша за залізницю: народні сонники читали віз і повозку, і саме той регістр сучасні тлумачі розширюють на потяг. Читання такої форми: їхати возом — на добру дорогу в справах; віз без коліс чи зламаний — на справу, що не зрушить; навантажений — на прибуток. Перенесені на потяг — і позначені як перенесення, — ці лінії дають простий лад: рівний хід на справу, що йде; потяг, який не рушає, — на застій; повний вагон — на здобуток. Із модерних зворотів сюди ж належить 「开倒车」 (кай даоче, «їхати заднім ходом») — стале слово для регресу, повернення до віджитого, — природне читання для сну про потяг, що задкує: щось у житті їде назад по вже пройденій колії.

Класична китайська традиція не розрізняє ворона й ворону: обидва — 乌 / 乌鸦 (wū yā), і щільний народний матеріал — крик як погана прикмета, усталені фрази про «воронячий рот», однакову чорноту всіх ворон, воронячу турботу про батьків — належить круку загалом і розгорнутий на сторінці про ворону. Сучасне 渡鸦 (dù yā) — сучасна назва саме для ворона; окремого класичного матеріалу воно не несе.

Китайська мова має два сучасні вирази для вступу на посаду з протилежним темпераментом. 走马上任 (zǒu mǎ shàng rèn, «галопом сісти на посаду») — прибути жваво й одразу почати; тон нейтральний або прихильний. 新官上任三把火 (xīn guān shàng rèn sān bǎ huǒ, «новий чиновник запалює три вогні») — спалах початкової енергії: реформи чи суворість, відкладені за попередника. Прислів’я описове, не хвалебне: три вогні горять гаряче й не завжди довго.

Класична китайська традиція не має сновидного матеріалу про фламінго. Сучасна назва 火烈鸟 (huǒ liè niǎo, «вогняно-лютий птах») — сучасна описова, не класична, без запису збірника. Традиційна китайська орнітологія й сновидне читання зосереджуються на рідних водоплавних — журавлях, лелеках, чаплях — і фламінго, не рідний Китаю, відсутній у тому матеріалі.

Головний механізм тут має власну назву, і її варто вимовити прямо: «доручений сон» — сон, який померлий доручає живим. Це передача, а не символ, і в межах поминальної практики його взагалі не вважають тлумаченням: це спілкування, а читають його за станом предка. Постати змерзлим, голодним, погано вбраним або таким, що чогось просить, означає занедбаний обов'язок з боку живих; традиційна відповідь — навідатися до могили, спалити пожертви, зокрема паперові гроші, або направити обряд, який пропустили. Постати спокійним означає, що справи родини в лад. Час загострює прочитання: сни поблизу весняного поминального свята й поблизу сьомого місячного місяця, місяця духів, важать більше. Застереження від предка радше виконують, ніж розбирають.

Сонниковий регістр тут обережний, і таким його варто й переказати — радше як схильність, ніж як правило: народні сонники дають читання такої форми — вітер і дощ у пору читаються прихильно, на достаток і лад; буря ж, що ламає й валить, — на клопіт і розлад у справах, а буря, що вщухає, — на скруту, яка минеться. Розгалужених власних правил про грозу цей матеріал тримає небагато — його сила тут у мові, і три звороти передають її повністю.

Китайський матеріал про забування не однобічний: його осуджують в одному регістрі й шанують в іншому, і сон лягає між ними. Несприятливий бік прямий: 忘恩负义 (wàng ēn fù yì, «забути добро, обернутися проти справедливості») — той, хто забув борг вдячності. 好了伤疤忘了疼 (hǎo le shāng bā wàng le téng, «шрам загоївся — біль забутий») — звичайне прислів’я про нездатність навчитися з пережитого. Читання форми «забути належне» йдуть цим каркасом.

Тут потрібне виправлення, і воно фактичне: видра в китайському матеріалі не є чужою твариною й не відсутня в ньому — вона стоїть у календарі природних прикмет. Одна з п'ятиденок сезону «Дощової води» 「雨水」 (юй шуй), що припадає приблизно на середину лютого, зветься 「獭祭鱼」 (та цзі юй, «видра приносить рибу в жертву»): звір витягає рибу з річки, що скресає, і розкладає її рядком на березі, а давні спостерігачі читали цей ряд як розкладене перед їдою підношення. П'ятиденка належить до звичного набору сімдесяти двох сезонних позначок і є одним із найдавніших записаних китайських спостережень за цією твариною.

Китайський регістр про щелепу йде через живу систему, відмінну від сонників: 面相 (miànxiàng, фізіономіка) читає форму обличчя як долю, і нижня щелепа має власну назву. 地阁 (dìgé, «земний павільйон») — термін для нижньої щелепи й підборіддя; повна, добре сформована 地阁 читається як сприятлива для пізньої долі й стійкості. 天庭 (tiāntíng, «небесна зала») — лоб, рання доля; 地阁 — протилежна дужка. Це не тлумачення снів, і правила не переносять прямо; але китайський сновидець може вже нести фізіономічний сенс щелепи, не помічаючи.

Китайський народний регістр про наймання йде через вагу, яку мова називає прямо. 安土重迁 (ān tǔ zhòng qiān, «осісти на своїй землі, неохоче переселятися») — чен’ю з «Хань шу», традиційна перевага пустити коріння в одному місці, володіти ґрунтом, а не орендувати. Сон про спокійне наймання читають на тлі цієї ваги, а не вільно від неї: комфорт доглянутого найманого житла приходить у культуру, яка довго віддавала перевагу домовленості, що робила б оренду непотрібною.

Тут чесна тонкість: народні сонники — корпус суходільний, і запису про цунамі в ньому немає. Одне уточнення при цьому важливе. Слово 「海啸」 (хай сяо, «морський рев») не є сучасним новотвором: воно трапляється в давніх записах про море, що виходить із берегів. Сучасним є інше — його життя як сонникового знака: у тлумачну систему воно як окрема стаття так і не ввійшло.

Китайський народний регістр про крота йде через один класичний уривок і поза ним тонкий. У «Чжуан-цзи» («Вільна й легка мандрівка») стоїть фігура 偃鼠饮河 (yǎn shǔ yǐn hé, «крітощур п’є з ріки») — «не більше, ніж наповнить живіт»: класичний образ достатності в малому масштабі, мала істота біля великої води бере лише потрібне. У тексті це демонстрація, що потреби мудреця — не потреби імператора; кріт стоїть за скромну самоміру, що не змагається з апетитом більшої істоти.

У Китаї страус не водиться, і народний сонниковий матеріал запису про нього не має. Прийшов він сюди як дивовижа, а не як тварина сільського обійстя, і ім'я, під яким він прийшов, це записує: китайське слово 「鸵鸟」 (то няо) означає «верблюжий птах» — та сама будова, що й у грецькому «горобець-верблюд», латинському Struthio camelus та перському «верблюд-птах». Кожна мова, що зустріла цього птаха ззовні, потягнулася по верблюда.

У китайському народному сонниковому матеріалі коали немає, і в мову вона потрапила лише в новий час, під двома сучасними іменами: описовим 「树袋熊」 (шу дай сюн, «ведмідь із деревною торбою») і звуковою передачею чужого слова 「考拉」 (као ла). Ні сталої приказки, ні запису в соннику про неї не існує, а прочитання, які ходять сьогодні, є сучасними й побудованими на популярності тварини як лагідної й привабливої: радше побажання перепочинку в захаращеному житті, ніж успадкована прикмета.

Китайський регістр про бритву йде через культурний матеріал конкретніший за сам сонник. Гоління голови — 剃发 (tì fà) — несе історичну вагу: указ династії Цін 剃发令 (1645) вимагав від ханьських чоловіків голити перед голови й носити косу під загрозою усталеної фрази 留发不留头，留头不留发 (liú fà bù liú tóu, liú tóu bù liú fà, «залишиш волосся — не залишиш голови; залишиш голову — не залишиш волосся»). Це не правило сну й не сучасна політична заява; це успадкована історична фігура, яку китайський сновидець може принести до сну про гоління голови.

Сонниковий регістр тут домашній, і подати його варто стримано, без певності: народні сонники дають читання такої форми — колодязь читається як стан дому і його достатку: чиста, повна вода на лад і прибуток, каламутна — на розлад, пересохлий колодязь — на виснаження джерела, з якого дім живе; упасти в колодязь — несприятливо, на скруту. Найвідоміше з несприятливих читань цього ряду — дракон, що входить у колодязь, знак приниження високого, — наведене у статті про дракона, і тут його досить назвати. А розведеність двох вод — колодязної і річкової — тримає зворот, розібраний у статті про річку: колодязна вода річкової не чіпає.

Класичний китайський світ не мав електрики, і сонники не мають відключення мережі. Що є — образ лампи й літературна фігура світла, що згасає: 灯枯油尽 (dēng kū yóu jìn, «лампа в’яне, олія вичерпана»; також 油尽灯枯) — образ життя чи справи наприкінці. Це не правило сну й не переноситься на сучасний блекаут без обережності: лампа гасне, бо скінчилося паливо, — інша подія, ніж раптовий відмова всієї мережі. Читати сучасний сюжет через класичний образ було б висновком, а не традицією.

Народний сонниковий матеріал упорядкований за 「鼠」 (шу) — пацюком і мишею домів і полів, — а свійський хом'як є недавнім прибульцем, який позичив це слово, а не істотою з власним записом. Китайське ім'я хом'яка 「仓鼠」 (цан шу) означає «комірний пацюк»: пацюк зерносховища, а не пацюк стічної канави.

Китайський народний регістр про осу йде через один усталений образ і одне застережне прислів’я; сам сонниковий регістр тонкий — класичні книги не розрізняють осу й бджолу так гостро, як українська мова, і багато з того, що китайський читач приносить до сну про осу, несе загальна 蜂, а не окремий запис.

Сонниковий регістр тут тонкий, і сказати це варто прямо: окремої розробленої рубрики для тіні народні сонники майже не тримають — збереглося хіба повір'я, що тінь пов'язана з життєвою силою людини: чітка тінь на силу, втрачена чи потоптана — на її ослаблення; це читання подається обережно, як повір'я, а не як правило. Багатство цього матеріалу — у мові, де тінь працює в трьох зовсім різних ролях, і всі три пасують до снів.

Народний сонниковий матеріал перелічує тварин, яких укладач міг назвати й бачити, і пуми серед них немає. Ім'я, яке вона зрештою отримала в китайській мові, — 「美洲狮」 (мей чжоу ши, «американський лев»), — записує класифікацію зоологів, а не читання тлумачів: воно говорить, коли тварина ввійшла в мову, і сталося це задовго після того, як народні книги були складені.

Народний матеріал тут є, і замовчувати його було б неточно, але переказати його треба як його власний, з усіма межами. Сонникові читання малої постаті йдуть здебільшого в несприятливий бік: народні сонники дають читання такої форми — бачити себе змалілим чи вкороченим на становище, що нижчає, або на зневагу, якої зазнає сновидець; мала ж постать, що заступає дорогу чи шкодить, — на перепону від дрібного супротивника, справу, застряглу через меншого, ніж здавалося, ворога. Це читання традиції про приниження й перепони — не судження про людей, і ця стаття його ним не робить: ідеться про образ змаління справи чи становища, а не про чиєсь тіло.

Китайська робить із цим словом те саме, що й арабська, тільки іншим коренем: 「血脉」 (сюе май) означає кровоносні судини й водночас рід, кровну лінію, а 「一脉相承」 (ї май сян чен, «передане однією жилою») є звичайним сучасним висловом про безперервну тяглість. Дві неспоріднені мови поклали походження й судини в одне слово — це варте того, щоб бути сказаним, і жодного сонника для цього не потрібно. Спорідненість тримають і два побутові звороти: 「打断骨头连着筋」 (да дуань ґутоу лянь чже цзінь, «кістку переламали, а жили тримають») — про рідних, яких сварка не роз'єднує; і 「血浓于水」 (сюе нун юй шуй, «кров густіша за воду») — про перевагу кровного зв'язку. Обидва про родину, і жоден із них не є прикметою сну.

До Східної Азії лінивець потрапив через сучасні зоопарки й місця в народному сонниковому матеріалі не має: тварини в тих книгах — ті, яких укладач міг зустріти. Китайське ім'я звіра, як сказано вище, несе позичений вирок, а не тутешнє читання.

Це найбільш китайськи навантажений образ усього словника, і починати треба з сонникового регістру. Народні сонники читають дракона переважно — хоч не суцільно — прихильно: читання такої форми — дракон, що здіймається в небо, на піднесення і славу; летіти на драконі — до високого становища; дракон, що входить у дім чи обвиває сновидця, — серед найсприятливіших образів, які цей матеріал взагалі знає. Але той самий матеріал тримає й негативні форми: дракон, що спускається в колодязь, — на втрату становища; мертвий дракон — на нещастя. «Переважно сприятливий, не безумовно» — саме так чесно передати цей регістр. За сонниковими формами підйому й падіння стоїть класична драбина: гексаграма Цянь (乾卦, цянь ґуа) з «Книги перемін» веде дракона від 「潜龙勿用」 (цянь лун у юн, «затаєний дракон ще не діє») через 「飞龙在天」 (фей лун цзай тянь, «летючий дракон у небі») до 「亢龙有悔」 (кан лун ю хуей, «дракон, що знісся зависоко, кається»). Це тло з «Іцзіну» — той самий малюнок сходження, зеніту й перебраної міри, який сонникові форми розкладають на сприятливі й несприятливі, — класична основа регістру, а не сонникова цитата.

Китайська медицина має для цього місця власну назву: точка 「神阙」 (шень цює) лежить у самому пупку, і поводяться з нею окремо — її не голкують, а традиційно прогрівають полином через шар солі, насипаної в заглибину.

Класичний сонниковий регістр тут справді бідний, і корисне лежить у двох інших місцях. Перше — традиція прикмет, і вона не онірична, а державна: землетруси й просідання ґрунту 「地陷」 (ді сянь) записували в династійних історіях як лиховісні відхилення 「灾异」 (цзай ї) і читали щодо стану держави, а не як послання окремій людині. Це перевірна риса того, як традиція поводилася з провалом землі, і саме через неї образ земного обвалу незручно лягає в китайських поняттях на приватну прикмету.

Народні сонники нічого сталого про проспання не мають, і причина структурна: ці книги впорядковані за подіями й речами, побаченими уві сні, а невдале пробудження є станом самого сновидця, а не подією всередині сну. Живе прочитання цієї статті — що сталого тлумачення тут немає — точне, і варте того, щоб лишитися.