Сон про коня: що означає — тлумачення

Кінь — один із головних образів класичного ісламського тлумачення снів: його читають як становище, честь і сам засіб, яким справи сновидця просуваються вперед, тобто радше як шляхетну верхову тварину, ніж просто як звіра. Гарний, доглянутий кінь під владою сновидця тлумачиться як піднесене становище, спроможність і добра доля в починаннях. Кінь, що несеться без упину чи скидає вершника, читається як справи, що вийшли з-під командування, а падіння з коня — як падіння становища; це те саме прочитання, яке класична традиція дає падінню взагалі.

Отримати коня в дар або стати його власником тлумачать як надану владу чи надані засоби. Частина класичних тлумачень пов'язує коня радше з дружиною чи з добробутом дому, ніж з особистим рангом сновидця, і ця розбіжність — частина традиції, а не її дефект. Саме звідси бере свій матеріал і сон про автомобіль: верхова тварина в цій традиції є тим, що несе людину крізь її справи, і сучасний образ лише позичає давніше прочитання. Класичний матеріал розрізняє коней ще й за мастю, але конкретних тлумачень за кольором тут навмисне не наводимо: певності щодо них немає, а вигадувати їх заборонено самою логікою цієї традиції.

Це один із небагатьох образів, де Юнга можна називати прямо. У «Символах перетворення» він розглядав коня як символ лібідо у своєму широкому розумінні — інстинктивної психічної енергії, нелюдської сили, яка несе его й не тотожна йому. Це справді його прочитання, а не пізніше приписування, і саме тому тут воно подається з ім'ям, тоді як у більшості інших статей ідеться просто про аналітичну психологію.

Для роботи зі снами звідси випливає, що предметом тлумачення є не кінь, а стосунок коня і вершника. Кінь, слухняний повіддю, — це інстинкт у робочих взаєминах зі свідомістю; кінь, що взяв вудила, — інстинкт, який перехопив керування; кінь, який не рушає з місця, — енергія, до якої его не може дістатися. Поранений, виснажений чи вмирущий кінь читається як пошкоджена вітальність, і аналітична психологія сприймає цей образ виснаження цілком серйозно. Кінь до того ж давніший за автомобіль у образності психіки й має тіло, якого машина не має, — саме на цьому й проходить межа між двома сюжетами.

У китайському народному матеріалі кінь загалом сприятливий, і тлумачення тут тримаються на швидкості, поступі й силі. За більшістю з них стоїть вислів «кінь прибув — справу зроблено», який кажуть про швидкий і певний результат; кінь уві сні читається саме так — як починання, що вдається без зволікань. Вислів про «дух дракона-коня» дає лінію вітальності й у побуті звучить як побажання бадьорості, надто щодо людини літньої. Їхати верхи читають на просування в кар'єрі чи в репутації, причому темп підказує, як скоро; кінь, що біжить на волі, — це можливість, якої ще не взяли до рук; кінь, що впав або охляв, — невдача рівно в тій царині, за яку він стояв. Кінь до того ж належить до дванадцяти тварин китайського зодіаку, що дає йому вагу, якої європейський читач не передбачає.

Але зупинитися на «кінь прибув — справу зроблено» означало б показати образ прихильнішим, ніж він є в самій мові. Найвідоміша китайська приказка про коня — про переверненість долі, а не про успіх: старий чоловік із прикордоння загубив коня (塞翁失马，焉知非福), і сусіди його жаліли; кінь повернувся й привів за собою дикого — його вітали; син упав із того коня й скалічився — знову жаліли; а через каліцтво його не забрали на війну, де загинули всі. «Звідки знати, що це не щастя?» — стандартне китайське формулювання думки про те, що добро й лихо не читаються в момент, коли трапляються, і йдеться в ньому про коня на кожному кроці. Саме тому кінь, здобутий чи втрачений уві сні, є тут взірцевим випадком події, знак якої ще не можна прочитати. Поряд ідуть три побутові вислови: «кінь оступився передньою ногою» — про вправну людину, яка несподівано спіткнулася; «старий кінь знає дорогу» — про досвід, що знаходить вихід там, де плани не працюють; і «розум — мавпа, воля — кінь» — про думку, яку неможливо втримати на місці. Останній цікаво сходиться з аналітичною психологією, де кінь теж стоїть за ту частину людини, яка не приймає вказівок, — але це збіг двох різних традицій, а не одне спільне вчення.

Сонниковий регістр тут і зовсім не тримається успіху. Народні сонники дають читання такої форми: їхати верхи — на звістку здалеку; кінь, що йде повільно, — на зволікання в справах; коні, що розбігаються, — на лихо; а кінь, що зайшов до кімнати, — на подружню зраду. Останній пункт добре показує вік цього матеріалу й те, що він судить дім, а не вершника; тут переказано те, що стверджує традиція, а не окрема думка. Разом ці пункти й не дають звести коня до вислову «кінь прибув, справу зроблено»: у самому сонникові він частіше про затримку й новину, ніж про перемогу. Варто уточнити й попереднє: «дух дракона-коня» кажуть про бадьорість узагалі, а не лише про людину літню.