Сон про очі: що означає — тлумачення

Класична традиція читає очі як проникливість і провідництво, пов'язуючи їх із вірою людини та з її здатністю правдиво бачити власне становище: зір тут є радше моральною й розумовою здатністю, ніж тілесною. Ясний, добрий зір читають як провідництво й правильне розуміння; зір ослаблений, темряву чи сліпоту — як оману, сум'яття або нездатність збагнути справу, посеред якої людина перебуває. Традиція розрізняє втрату одного ока й обох, читаючи часткову втрату як часткову, а не цілковиту, хибу розуміння.

Крізь арабську мову тут проходить іще одна асоціація: дітей Коран називає «прохолодою ока», тож око пов'язане з потомством і з тим, чим людина тішиться. Вислів справді коранічний, але чи виводить класичний сонник із нього своє прочитання ока — питання відкрите, тож наводити цей зв'язок треба з видимим застереженням, а не як усталене правило. І тут найгостріше з усіх статей діє одне: традиція читає розуміння сновидця, і стаття не повинна дозволити читачеві прийняти це за висловлювання про його зір.

В аналітичній психології очі читають як саму свідомість — здатність бачити й стосунок сновидця до того, що можна побачити. Сліпоту уві сні розглядають як питання, а не як присуд: на що сновидець не дивиться і чи є це недивління вибором. Відчуття, що за тобою спостерігають, читають як інтеріоризованого спостерігача — ту публіку, для якої грає персона, — і прочитання залежить від того, чи ця постать ворожа, байдужа, чи просто присутня.

Очі, що з'являються там, де їх не має бути — у речах, у стінах, у великій кількості, — читають не як загрозу, а як розсіяну власну свідомість психіки: Юнг писав про множинні «світності» несвідомого, точки свідомості, які не належать его, і багатоока образність лежить саме в цій царині. Зустріти погляд постаті зі сну вважають миттю, коли зміст перестає бути спостережуваним і стає стосунком. І як усюди, це не діагностика й не таблиця значень: сталого значення очам аналітична психологія не приписує.

Найпоширеніший китайський матеріал про очі стосується тіла наяву, а не снів, і саме його читач згадає першим, тож подати його варто з чесною рамкою, а не оминути. Приказка (左眼跳财，右眼跳灾) звучить так: сіпається ліве око — до грошей, праве — до біди. Це прикмета, яку читають із тіла в стані неспання, а не сонникове правило, і стаття мусить це сказати. Варто одразу додати, що канонічної версії тут немає: побутують варіанти, зокрема ті, що ставлять розподіл у залежність від статі за правилом «у чоловіків ліве, у жінок праве»; ходить і рівнозначна форма зі словами «щастя» й «лихо» замість «грошей» і «біди»; а подекуди сторони міняються місцями. Існує ще й докладніша календарна традиція тлумачити посмикування ока за годиною доби, що досі трапляється в популярних альманахах, — про її існування згадати можна, але жодної погодинної таблиці наводити не варто, бо перевірити її неможливо.

Прочитання, за яким ясні, виразні очі означають розважливість і добре судження, а очі поранені, затуманені чи заплющені — нездатність побачити становище таким, як воно є, обману або хибну оцінку людини, є поширеною культурною асоціацією, а не пунктом сонника: сам сонник, як видно нижче, обходиться значно простішою прикметою, у якій ясне око просто стоїть на добрі. Вислів «мати очі й не впізнати гори Тайшань» передає саме цей культурний регістр, і передає точно. Ще два звороти дають те, що китайський читач насправді має на думці, коли йдеться про око як орган правди. «Що бачить око — правда, що чує вухо — порожнє» — звичайне прислів'я про довіру до баченого, і воно прямо сходиться з ісламським прочитанням доброго зору як правильного розуміння. «Вогняні очі, золоті зіниці» — стандартний вислів про здатність бачити наскрізь, крізь личину й підробку; кажуть його про будь-яке гостре око — від знавця, який упізнає фальшиву річ, до людини, яку не обдуриш. Оповідь про Царя Мавп, чиї очі загартувала піч і який єдиний упізнає демона під людським обличчям, є походженням цього звороту, а не межею його вжитку. Третій, «домалювати дракону зіниці», кажуть про останній штрих, що оживляє річ, — від оповіді про художника, чиї дракони злетіли зі стіни, щойно їм домалювали очі, — і він дає прихильне прочитання для очей, які уві сні відкривають або дарують. Народний матеріал тут менш упорядкований, ніж щодо тварин і предметів, і це варто визнати.

Сам сонниковий регістр тут особливо короткий, і це варто сказати прямо. Народні сонники дають читання такої форми: ясні, живі очі — на добро; очі тьмяні чи згаслі — на лихо. Оце й усе: жодних розрізнень за оком, за годиною чи за обставиною, які має прикмета про посмикування. Тобто там, де прикмета наяву розроблена докладно, аж до годин доби, сонник обмежується однією парою протилежностей, і цю нерівність варто бачити, бо вона добре показує, що ці два регістри — різні речі, а не два боки одного. Побутовий зворот «око високо, а рука низько» кажуть про людину, чиї мірки випереджають її вміння; це літературне розширення образу, а не традиційне прочитання сну — сон, у якому сновидець бачить усе ясно, а рука не слухається, сонник назвав би просто справою, яка не вдасться.