Активація й синтез: модель Гобсона і Маккарлі

У 1977 році Аллан Гобсон і Роберт Маккарлі запропонували пояснення сновидінь, яке надовго стало найвідомішою альтернативою психоаналізу. Їхня модель називалася активацією та синтезом і мала просту логіку: під час швидкого сну кора головного мозку отримує потік внутрішньої активності, що бере початок у стовбурі мозку, а далі робить із цим потоком те саме, що робить завжди, — намагається побудувати зв’язне пояснення.

Ключове слово тут — синтез. Активація дає сировину: уривки образів, рухів, емоцій, просторових відчуттів, які не приходять із зовнішнього світу. Синтез — це робота кори, яка вибудовує з цієї сировини історію з місцем дії, персонажами й послідовністю подій. Багато характерних рис сновидінь стають зрозумілими саме як наслідок такої збірки: раптові зміни декорацій, персонажі, що плавно стають іншими людьми, впевненість у речах, які ніде в сні не пояснювалися. Кора з’єднує те, що прийшло, і не має зовнішньої перевірки, яка виправила б помилку.

Модель добре стикувалася з фізіологією, відомою на той час. Швидкий сон супроводжується високою активністю мозку при відключених довільних м’язах і зміненому нейрохімічному тлі — з різким зниженням тих речовин, що вдень підтримують критичність і фіксацію нових спогадів. Це пояснювало одразу дві загадки: чому уві сні майже нічого не дивує і чому сновидіння так швидко зникає з пам’яті.

А тепер поправка, яку більшість популярних текстів пропускає. Модель активації та синтезу масово переказують як «наука довела, що сни — безглуздий шум». Це не те, що з неї випливає, і не те, до чого прийшов сам Гобсон. Джерело сигналу справді не є задумом і не несе прихованого повідомлення — але синтез виконує сам сновидець, зі свого матеріалу: своїх спогадів, страхів, звичок сприйняття. Дві людини з однаковою нічною активацією не побачать однакового сну. Сюжет випадковим не є, навіть якщо поштовх до нього випадковий.

Далі Гобсон розвинув свою позицію ще виразніше. Він запропонував модель AIM, яка описує стани свідомості через кілька вимірів — рівень активації, джерело інформації (зовнішнє чи внутрішнє) та нейрохімічний режим — і показує, що неспання, повільний сон і швидкий сон є точками в одному просторі, а не окремими світами. Пізніше він сформулював ідею протосвідомості: швидкий сон як вроджений режим, у якому мозок ще до всякого досвіду прогонює базові моделі світу — простір, рух, тіло, взаємодію з іншими, — а сновидіння дорослого є продовженням цього стародавнього тренування. Це дуже далеко від «шуму».

Що модель пояснює добре, а що ні. Сильні сторони: формальні особливості сновидінь — їхня візуальність, емоційність, нелогічність, швидке забування. Слабкі: вона гірше пояснює сновидіння в повільному сні, які теж фіксують у лабораторії, і не дуже пояснює, чому зміст снів так наполегливо крутиться навколо реальних турбот людини — цим краще займається гіпотеза безперервності. Крім того, з часом уявлення про роль стовбура мозку уточнювалися, і сучасні дослідження показують, що для сновидіння критично важлива активність певних ділянок кори, а не лише висхідний сигнал.

Найкорисніше, що варто винести з цієї моделі, — розрізнення двох рівнів. Механізм, що запускає сновидіння, і зміст, який ви бачите, — не одне й те саме. Із того, що поштовх фізіологічний, не випливає, що образи випадкові; із того, що образи особисті, не випливає, що вони закодоване послання. Ця межа корисна щоразу, коли ви намагаєтеся зрозуміти власний сон.

Є в цієї моделі й культурний слід, вартий згадки. Її поява припала на час, коли тлумачення снів у публічному просторі майже повністю належало психоаналітичній традиції, і сприйнялася вона як спростування цієї традиції. Звідси й спрощений переказ, який закріпився в популярних текстах: якщо сни породжує фізіологія, значить, вони нічого не означають. Логічно цей висновок не випливає, але риторично він виявився зручним обом сторонам суперечки — і саме тому дожив до сьогодні майже незмінним.

Часті запитання

На чому це ґрунтується

• Модель активації та синтезу Аллана Гобсона й Роберта Маккарлі (1977)
• Пізніші роботи Аллана Гобсона: модель AIM і концепція протосвідомості
• Сучасні дані про кіркові ділянки, пов’язані зі звітами про сновидіння